УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2015 р. Справа № 876/383/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року по справі № 164/1963/14-а, 2-а/164/42/2014 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання лій протиправними та зобов"язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
17.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, яким просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії та зобов'язати відповідача провести позивачу з 08 жовтня 2010 року перерахунок пенсії включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та в подальшому проводити нарахування і виплату пенсії, щомісячно, із врахуванням даного перерахунку; зобов'язати відповідача виплатити заборгованість в частині не донарахованої пенсії за останні шість місяців з дати постановлення судового рішення по справі.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 20 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання лій протиправними та зобов"язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 08 жовтня 2010 року по 16 травня 2014 року включно залишено без розгляду.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо проведення нарахування і виплати позивачу пенсії, як державному службовцю, без врахування в заробіток (дохід) для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, як державному службовцю, з врахуванням в заробіток (дохід) для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 17 травня 2014 року, з врахуванням виплачених сум, та виходячи із 90% суми заробітної плати, які були застосовані при призначенні та подальших перерахунках її пенсії.
Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в розумінні ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Іншими словами, допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення, суми індексації не є складовими заробітної плати державного службовця, тому не можуть враховуватися при здійсненні перерахунку пенсії.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.10.2004 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, отримує пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу", яка призначена з врахуванням зниження пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 08.10.2010 року являється непрацюючим пенсіонером.
Пенсія позивачу була обчислена із врахуванням посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років на час звернення за призначенням пенсії та середньомісячної суми надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи та премії за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією на підставі представлених позивачем довідок № 357, №358 від 01.11.2004 року (а.с.39,40), № 165 від 02.09.2005 року (а.с.42). В подальшому, позивачу згідно поданих нею заяв проводились перерахунки пенсії з 01.11.2004 року, 01.05.2007 року, 01.02.2008 року та 11.10.2010 року. Призначення та подальші перерахунки пенсії позивачу проводились виходячи із 90 відсотків суми заробітної плати.
24.10.2014 року та 30.10.2014 року позивач зверталася до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, оскільки управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі при призначенні їй пенсії в заробіток (дохід) для обчислення пенсії не були враховані отримані нею суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до поданих нею вищевказаних заяв відповідачем було відмовлено, оскільки індексація, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань не є складовими заробітної плати державного службовця, про що повідомлено листами № 3859/02-35 від 27.10.2014 року (а.с.13) та № 131/С-01 від 04.11.2014 року (а.с.12).
За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі розмір пенсії збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90% заробітної плати.
У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13, в якій визначено, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням усіх видів оплати праці, на які були нараховані та сплачені страхові внески, включаючи суми матеріальних допомог, винагороди за вислугу років, індексації заробітної плати та інших фактично отриманих сум, як складових заробітної плати, з яких проводиться нарахування (чергові перерахунки) пенсії згідно норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 16 грудня 2014 року по справі № 164/1963/14-а, 2-а/164/42/2014 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
Т.В. Онишкевич