АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

28 квітня 2015 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Боголюбська Л.Б., перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України і на наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження апеляційну скаргу засудженого вироком Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2002 року за ст. 69, пп. «а», «г», «і» ст. 93, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року, ч.1 ст. 263 КК України 2001 року, ч.1 ст. 42 КК України 1960 року до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року у провадженні № 1-в/761/48/2015, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року клопотання засудженого ОСОБА_2 про зміну покарання повернуто останньому для звернення до повноважного суду.

Підставою для повернення клопотання послужило порушення засудженим вимог п.2 ч.2 ст. 539 КПК України щодо порядку вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, оскільки його клопотання було подано до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого вирок стосовно ОСОБА_2 не виконується.

Як зазначено суддею, ухвала оскарженню не підлягає.

Не погоджуючись з таким рішенням судді місцевого суду, ОСОБА_2 18 березня 2015 року після отримання копії ухвали, яка згідно штампу Київського СІЗО надійшла 11 березня 2015 року, подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу до Апеляційного суду Київської області.

25 березня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була направлена за належністю до Апеляційного суду м. Києва, отримана судом 31 березня 2015 року, а 03 квітня 2015 року була направлена до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду в порядку, передбаченому ст. 397 КПК України.

22 квітня 2015 року разом з матеріалами справи з розгляду клопотання ОСОБА_2 апеляційна скарга надійшла до Апеляційного суду міста Києва і 23 квітня 2015 року передана судді-доповідачу.

Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 396 КПК України, суддею-доповідачем встановлені перешкоди для відкриття апеляційного провадження.

Як убачається з матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_2, він 14 червня 2002 року був засуджений Апеляційним судом Черкаської області за ст. 69, пп. «а», «г», «і» ст. 93, ч.3 ст. 142 КК України 1960 року, ч.1 ст. 263 КК України 2001 року, ч.1 ст. 42 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю. Вирок набрав законної сили 29 жовтня 2002 року і був звернений до виконання.

Для відбування покарання ОСОБА_2 10 вересня 2005 року прибув до Замкової виправної колонії № 58 Хмельницької області.

На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року для розгляду касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11.03.2014 року ОСОБА_2 був повернутий із Замкової ВК № 58 Хмельницької області до Київського слідчого ізолятора 29 листопада 2014 року.

В клопотанні, поданому до Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_2 порушує питання про пом'якшення покарання з довічного позбавлення волі до максимальної межі покарання у виді позбавлення волі строком 15 років відповідно до положень п.13 ч.1 ст. 537 КПК України.

Згідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбаченого п.13 ч.1 ст. 537 КПК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 18 КВК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі виконують виправні колонії і згідно до абзацу третього ч.2 цієї статті чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Слідчі ізолятори, як зазначено в ч.3 ст. 18 КВК України, виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.

Аналіз змісту наведених вище статей свідчить про те, що слідчий ізолятор не відноситься до виправної колонії максимального рівня безпеки, а тому не є місцем виконання вироку, так як особа у цій установі перебуває тимчасово на підставі рішення суду про тимчасове переведення до слідчого ізолятора.

Оскільки статтею 539 КПК України при регламентації порядку вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, визначено за територіальним принципом місцеві суди, до яких подаються клопотання з питань, що зазначені в ст. 537 КПК України, то суддя Шевченківського районного суду м. Києва дійшов обґрунтованого висновку про необхідність повернення клопотання засудженому для забезпечення можливості реалізації його права на звернення з таким клопотанням до місцевого суду, де буде виконуватися постановлений щодо ОСОБА_2 вирок після перегляду судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції.

Зі змісту ч.5 ст. 539 КПК України слідує, що в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду, яка постановлена за наслідками розгляду клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку.

Шевченківським районним судом м. Києва в зв'язку з тим, що розгляд за територіальним принципом має здійснювати місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, клопотання ОСОБА_2 не розглядалося по суті і ухвала за результатами такого розгляду не постановлювалася, тобто відсутнє рішення, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Згідно до положень ч.4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, уважаю, що ухвала судді Шевченківського районного суду м. Києва про повернення клопотання ОСОБА_2 не підлягає апеляційному оскарженню, а тому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 398, ч.4 ст. 399 КПК України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року про повернення клопотання про зміну покарання, призначеного за вироком Апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2002 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засудженим протягом трьох місяців з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва Л.Б.Боголюбська

Справа № 11 - кп/796/879/2015, Категорія КПК: ст. 537, 539

Головуючий в 1-й інстанції Мєлєшак О.В.

Доповідач Боголюбська Л.Б.