АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-209-Ф/08                                                                                

Головуючий суду першої інстанції                                                                   Терентьєв A.M.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                    Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

6 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м.  Феодосії в складі:

головуючого,  судді                               Ломанової Л.О.,

суддів                                                      Притуленко О.В.,

Мудрової В.В.

при секретарі                                          Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа - Феодосійська міська рада,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Вимоги позову мотивувала тим,  що відповідачка на підставі особистих неприязних відносин у 2006 році самочинно зруйнувала туалет,  що є її власністю згідно технічного паспорту,  чим завдала матеріальної шкоди. Вважає,  що вказаними діями відповідачки їй спричинено також і моральну шкоду,  тому що вона вимушена витрачати додаткові зусилля для організації життя.

Посилаючись на вказане,  позивачка просила суд стягнути з відповідача 3817 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. - моральної шкоди.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 листопада 2007 року позов задоволений частково - стягнуто з відповідачки на користь позивачки 3817 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди,  150 грн. - моральної шкоди та судові витрати в розмірі 839. 90 грн.

На вказане судове рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  просить скасувати рішення з ухваленням нового.

Апелянт стверджує,  що право власності позивачки на спірне майно не підтверджено матеріалами справи,  крім того,  сума позову необгрунтована та не відповідає дійсності,  оскільки спірна будівля знаходилася у зруйнованому стані та взагалі не мала цінності.

Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи,  вислухавши пояснення представників сторін,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а оскаржуване рішення - скасуванню,  з таких підстав.

Згідно із вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_2,  суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.

Однак,  з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів,  оскільки вони не відповідають обставинам справи,  наданим доказам суд надав неналежну оцінку.

Вимога позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 3817 грн. обґрунтована пошкодженням майна зазначеної вартості.

Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення моральної шкоди позивачка посилалась на завдання незручностей внаслідок пошкодження її майна.

З матеріалів справи,  зокрема - пояснень свідків ОСОБА_3 (а.с.  60),  ОСОБА_4. (а.с.  60),  ОСОБА_5. (а.с.  61),  ОСОБА_6. (а.с.  61),  які були допитані у встановленому порядку,  випливає,  що майно,  яке на думку позивачки було пошкоджено відповідачкою,  вже декілька років знаходилось у зруйнованому,  занедбаному стані.

Матеріали справи не містять переконливих доказів,  які спростовують вказане.

А відтак відсутній факт пошкодження майна,  отже обов'язку відповідача щодо відшкодування шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те,  що вартість туалету,  який на думку позивачки зруйнувала позивачка,  складає 3817 грн.,  виходячи з такого.

Як зазначено у самому замовленні та підтверджено показаннями представника МБТІ (а.с.  95,  96-96),  розрахунок вартості туалету здійснювався у 2006 році виходячи з даних МБРТІ станом на 27 жовтня 2000 року із застосуванням коефіцієнту на 2006 рік,  на момент замовлення технік не виходив на місце для огляду спірного майна. Таким чином цій розрахунок не можна визнати об'єктивним та безспірним доказом вартості спірного майна.

За таких обставин колегія суддів бере до уваги доводи скарги щодо безпідставності позову та приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

З огляду на це,  оскаржуване рішення не можна визнати законним та обґрунтованим,  а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень частини 5 статті 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції,  не передаючи справи на новий розгляд,  змінює рішення або ухвалює нове,  суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 наведеної статті передбачено,  що понесені стороною документально підтверджені судові витрати суд присуджує з другої сторони лише при ухваленні на її користь судового рішення.

Таким чином,  колегія суддів не вбачає підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачці.

На підставі наведеного,  керуючись статтями 88,  303,  пунктом 2 частини 1 статті 307,  пунктом 4 частини 1 статті 309,  статтями 313,  314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 листопада 2007 року скасувати.

Ухвалите у справі нове рішення,  яким відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,  однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.