УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року Справа № 876/6482/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2, про зобов'язання за власний рахунок знести самочинно збудований сарай біля багатоквартирного житлового будинку на вул. Пасічній, 69 у м. Львові.
Вважає, що оскільки відповідачем здійснена реконструкція існуючого дерев'яного сараю на цегляний самочинно, без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт та без правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на якій було збудовано сарай, тобто порушені статті 7, 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", про що винесений припис, то відповідач зобов'язана його знести.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2014 року відмовлено в задоволенні позову.
Інспекція оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування істотних обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що Інспекція діяла лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує на те, що ні позивачем, ні судом першої інстанції не спростовано факту відсутності належним чином розробленого та погодженого проекту на об'єкт будівництва, обов'язкової експертизи проекту, а також відсутності документу на право виконання будівельних робіт. Крім того зазначає, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є чинним, тому є обов'язковим до виконання.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2013 року Інспекцією проведена позапланова перевірка дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт № 195-л, яким встановлено, що гр. ОСОБА_1 в 2009 році самовільно здійснила реконструкцію дерев'яного сараю, який згідно довідки ЛКП №504 №12-351 від 05.12.2012 року закріплений за її квартирою шляхом заміни дерев'яних стін на цегляні та покрівлі без затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, тобто порушила статті 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
На підставі акта перевірки 06 грудня 2013 року відповідачем складений припис №13-л про усунення ОСОБА_1 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагається в 60-денний термін вжити заходів щодо знесення самовільно збудованого сараю біля багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1. 06 грудня 2013 року Інспекцією складений протокол про адміністративне правопорушення №52-л та 10 грудня 2013 року винесена постанова № 1л/447-ф про застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 22 гривень, який нею був сплачений добровільно.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про істотність порушення будівельних норм і правил при її спорудженні (тобто про недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил), про істотне відхилення від проекту, суперечність таких дій суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил при будівництві, що виключає можливість знесення самочинного будівництва.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Частиною 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - Порядок).
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.
Пунктом 16 Порядку визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, встановлених цим Порядком.
Відповідно до п. 8 Порядку за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до ІV категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.
Тобто, Порядком визначено суб'єктів будівництва та правовідносини щодо яких згідно цього Порядку відповідачем можуть здійснюватися відповідні заходи. Суб'єкти будівництва - суб'єкти, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності. Правовідносини - контроль за дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов при якому складається акт перевірки відповідно до вимог установлених цим Порядком за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до ІV категорії складності.
Таким чином, вказаним Порядком не передбачено проведення перевірки щодо будівництва фізичними особами, а також об'єктів будівництва, які не відносяться до IV і V категорії складності.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акта перевірки, перевірка державним інспектором проведена відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 роуц № 553.
Однак, в акті перевірки та в приписі позивачем не зазначено, що об'єкт позивача відноситься до IV і V категорій складності, що б давало відповідачеві підстави здійснювати перевірку згідно вказаного Порядку та виносити припис з посиланням на Порядок.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з певними обставинами, а саме, спочатку слід встановити істотне відхилення від проекту, суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил, потім - неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від такої перебудови, а не з невиконанням припису, як просить позивач. Позивач, як орган державного архітектурно-будівельного контролю, наділений правом звернення до суду в порядку ч.7 ст. 376 ЦК України з позовом про знесення самочинного будівництва.
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, обставини, необхідні для зобов'язання відповідача знести самовільне будівництво, Інспекцією під час перевірки не встановлені та не доведені. Не доведено цих обставин позивачем і під час судового розгляду справи.
Посилання апелянта на відсутність належним чином розробленого та погодженого проекту на об'єкт будівництва, обов'язкової експертизи проекту, а також відсутність документу на право виконання будівельних робіт не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до технічних висновків, здійснених за результатами обстеження господарської будівлі (сарай) квартири АДРЕСА_1, всі несучі конструкції капітального сараю виконані відповідно до діючих будівельних норм і правил і забезпечують надійну експлуатацію, сарай може надійно експлуатуватись, демонтаж будівлі економічно та технічно недоцільні.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Інспекцією обставин, які свідчать про істотність порушення відповідачем будівельних норм і правил при її спорудженні (тобто про недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил), про істотне відхилення від проекту, суперечність таких дій суспільним інтересам або порушення права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил при будівництві, що веде до неможливості їх усунення або ж про відмову відповідача усунути такі порушення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі № 813/5796/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді: Р.В. Кухтей
Т.В. Онишкевич