ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/9309/15

За позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі: Харківської районної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний Банк "Надра"

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача: Пузько В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 02 червня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківської районної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 14 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 101/08-08юр від 06.04.2015 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний Банк "Надра", про зобов'язання вчинити певні дії - здійснити розрахунково-касові операції (перерахування коштів) згідно платіжних доручень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умовам договору банківського рахунку № 70162/РКО від 27.10.2011 року (далі - Договір), укладеного між Харківським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківської районної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та вимогам чинного законодавства не було виконано зазначені платіжні доручення про перерахування коштів.

Ухвалою суду від 17.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/9309/15 та призначено розгляд справи на 12.05.2015 року.

Через відділ діловодства суду 05.05.2015 р. від Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшли документи, які було долучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 08.05.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 12.05.2015 року представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, на 02.06.2015 року.

29.05.2015 року через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення проти позовних вимог відповідач мотивував тим, що у Банку з 06.02.2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці до 06.05.2015року, яку потім продовжено до 05.06.2015року. Також наголосив на тому, що відповідно до положень статті 1074 Цивільного кодексу України, статей 36, 37, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", задоволення вимог позивача здійснюється виключно у порядку, строки та й черговості, встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відтак, заявлена позивачем вимога про зобов'язання виконати платіжні доручення, не підлягає задоволенню станом на дату судового розгляду, оскільки вона порушує порядок, встановлений для заявлення та задоволення вимог кредиторів, визначений ст.ст. 45, 49 зазначеного Закону.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2011 року між Харківським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківської районної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 70162/РКО, відповідно до п.п. 1.1 якого Банк відкрив Клієнту поточні рахунки для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок Клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком.

За умовами п.п. 2.3.3, 2.3.4 Договору Банк прийняв на себе зобов'язання здійснювати своєчасно розрахунково-касове обслуговування Клієнта у відповідності до чинного законодавства України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку Клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за розрахунково-касове обслуговування на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремим укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення. Банк бере на себе зобов'язання своєчасно зараховувати кошти на рахунок клієнта.

В розумінні п.п. 4.1, Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України, та, зокрема, вимог нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом платіжних документів. Платежі з рахунку Клієнта Банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня. Операції з розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час (до 17 год. 30 хв.) виконуються Банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом «вечірня» та «післяопераційний час» і проводяться Банком до 12 год. наступного робочого дня.

В п.п. 4.6 Договору визначено, що операційний час Банку встановлюється з 9:00 до 17:30 год.

На підставі Договору банківського рахунку Позивачу було відкрито у Банку наступні рахунки у гривні: № 25600070162010, № 25609070162011, № 25608070162012, на яких обліковувались кошти Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Банку у період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. були надані на виконання платіжні доручення на перерахування коштів на загальну суму 97 641,69 грн. (завірені копії перелічених документів містяться в матеріалах справи).

Однак дані платіжні доручення Банком виконані не були, і кошти на рахунок отримувача не були перераховані.

З пояснень представника відповідача вбачається, що вищевказане невиконання спірних платіжних доручень було пов'язано з тим, що у Банку було введено тимчасову адміністрацію, під час якої відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку.

Як свідчать матеріали справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року №83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» до категорії неплатоспроможних», керуючись п. 2 ч. 5 ст. 12 та ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, прийнято рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 №26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці по 05.05.2015року.

В подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 05.06.2015року (включно).

Нормами ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що за загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 №2258-VI, від 04.11.2010 №2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 №2677-VI) випадки обмеження прав Клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Крім того, відповідно до п.п. 2.1.5, 2.1.12 Договору банківського рахунку Банк має право зупиняти видаткові операції за рахунком Клієнта за рішенням уповноважених органів відповідно до чинного законодавства України, а також відмовити Клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Нормами п.16 ст.2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що п. 1 ч. 6 ст. 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження, встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Як зазначалось вище, виходячи з положень ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які надають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Отже, на підставі укладеного між сторонами Договору банківського рахунку, у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо виконання розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, вимоги юридичної особи здійснити певні дії на підставі Договору банківського рахунку відносяться саме до майнових вимог інших кредиторів, на які розповсюджуються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задоволення таких вимог здійснюється виключно у порядку, строки та у черговості, встановленій Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, враховуючи вищенаведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому, не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015року, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2014 року у справі №910/9232/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Актівсервіс» до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум».

Зокрема, у вказаній постанові Верховного Суду України вказується, що зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які склалися між сторонами, носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Натомість, відповідно до пункту 1.25 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 № 2 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893) під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію не пізніше п'ятого робочого дня, починаючи з дня свого призначення, має повернути клієнтам, з якими укладені договори про касово-розрахункове обслуговування, розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку. Отже, Банк, враховуючи на запровадження у нього тимчасової адміністрації та вимоги спеціального законодавства, мав право не виконувати спірні платіжні доручення позивача.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

При цьому, позивач може захистити свої майнові права за Договором банківського вкладу в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звільненні від сплати судового збору та позовні вимоги не задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не відшкодовується та не стягується в Державний бюджет України.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/9309/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2015 року.

Суддя О.С. Комарова