ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/9361/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 49 490,00 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», 14 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н до відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 49 490,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АВ/9159195.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9361/15, розгляд справи призначено на 12.05.2015 року.

Через відділ діловодства суду 22.04.2015 р. від позивача надійшли документи, які було долучено до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 27.04.2015 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла інформація про страхове покриття, яку було залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року розгляд справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 02.06.2015 року, у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання.

19 травня 2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просить в позові відмовити повністю, посилаючись на прострочення строку здійснення страхових виплат позивачем.

Через відділ діловодства суду 27.05.2015 р. представник позивача подав клопотання, в якому просить позов задовольнити та провести розгляд справи за його відсутності.

Представники сторін 02.06.2015 року в судове засідання не з'явились, правами, наданими нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2013 року між позивачем (надалі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортною компанією» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0453053.254 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).

Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб "Scania", державний реєстраційний номер АЕ 5782 СЕ.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 20.09.2013 року в м. Хорол Полтавської обл., а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Opel Kadett", державний реєстраційний номер 40279 KT, що знаходився під керуванням Мусієнка О.В. та автомобіля "Scania", державний реєстраційний номер АЕ 5782 СЕ, під керуванням Ховрича О.В.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Scania", державний реєстраційний номер АЕ 5782 СЕ, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 73 097,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30642 від 29.12.2014 року (копія платіжного доручення в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 3554.206.13.01.01 від 18.12.2014 року.

Відповідно до вироку Хорольського районного суду Полтавської області від 16.12.2013р. у справі № 548/2401/13-К (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Мусієнком О.В. п. 16.11, розділу 33 п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

З аналізу матеріалів справи випливає, що Мусієнком О.В. застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Opel Kadett", державний реєстраційний номер 40279 KT, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9159195 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АВ/9159195 міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Мусієнком О.В. полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/9159195, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Мусієнком О.В. шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Opel Kadett", державний реєстраційний номер 40279 KT.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Мусієнком О.В. транспортного засобу "Opel Kadett", державний реєстраційний номер 40279 KT.

Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Scania", державний реєстраційний номер АЕ 5782 СЕ, визначено на підставі Звіту експертного автотоварознавчого дослідження № 2519 від 27.09.2013 року та становить: 298 310,50 грн. (копія звіту в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція № 2519 від 26.09.2013 року, складена за допомогою комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 93 808,79 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 50/40/UA15 від 17.03.2015 року, відповідають даним, встановленим в п. 4.4 зазначеної вище Методики. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась за допомогою комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 зазначеної вище Методики.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 3554/2013 від 25.02.2015 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у своєму відзиві вказує, що заява про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 3554/2013 від 25.02.2015 р. була подана відповідачу більше, ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, з огляду на положення ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, судом встановлено, що позивач для отримання страхового відшкодування повинен був звернутися до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в межах одного року з дати ДТП, беручи до уваги той факт, що шкода заподіяна майну потерпілого. При цьому, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, позивачем подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування з пропуском строку, передбаченого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася 20.09.2013 року, натомість відповідне звернення було здійснено 25.02.2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском однорічного строку на подання відповідної заяви. Оскільки внаслідок проведеної страхової виплати відбувається заміна кредитора в зобов'язанні, а тому продовжує існувати зобов'язання із заміненим кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-112цс13 та постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 року у справі №910/11108/14.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмовлення у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.06.2015 року.

Копію рішення направити сторонам у справі № 910/9361/15

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Комарова О.С.