Справа 2/229/617/2015

№ 229/1278/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 травня 2015 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

позивачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківки Донецької області цивільну справу по позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2015 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю на будинок, у якому вказали, що відповідно до свідоцтва про право власності їм та двом їхнім синам належить право власності на квартиру АДРЕСА_1. Їх син ОСОБА_3, відповідач по справі, в травні 2014 року виїхав на постійне місце проживання у м. Орел Російської Федерації, де знаходиться до теперішнього часу. Знятися з реєстрації у вищевказаній квартирі він не має можливості, оскільки вже отримав дозвіл на тимчасове мешкання в Російській Федерації і повертатися в Україну не бажає. Позивачі просять суд усунути перешкоди у користуванні ними їхньою власністю, визнавши відповідача таким, що втратив право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1, оскільки позивачі не мають можливості отримати субсидію, а також вони несуть витрати по сплаті комунальних платежів по кількості осіб, зареєстрованих у квартирі.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги і просять суд задовольнити їх.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. До суду надані судові повістки з відміткою житлово-експлуатаційної організації про неможливість вручення їх відповідачу через відсутність його за зареєстрованим місцем мешкання.

Суд, отримавши згоду позивачів, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши пояснення позивачів, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 29 лютого 2000 року квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Цей факт також підтверджується позивачами.

У цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується копією домової книги.

Конституція України у статті 41 проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у статті 47 - що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює зміст права власності, а саме, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

У статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Позивачі у своєму позові при захисті своїх прав посилаються на ст. 391 ЦК України, якою узаконено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 405 ЦК України, на яку також посилаються позивачі, встановлює правові наслідки, які настають для членів сім'ї власника житла, у разі їх відсутності без поважних причин понад один рік.

Але, суд встановив, що відповідач, разом з позивачами, також є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому має такі ж самі права відносно неї, що і позивачі, тобто користуватися цим житлом нарівні з іншими співвласниками.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає володіння, користування, розпорядження, та якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків передбачених законом, то власник не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном. Визнання його таким може мати місце в передбачених законом випадках, таких як позбавлення його власності або відчудження ним майна, що належить йому на праві власності, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою та інших.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 131, 209, 212-215 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. О. Рагозіна