Справа № 697/877/15-ц

№ пров. 2/697/418/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Семеняки О.М.

за участю секретаря - Дашковської Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 від якого мають неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на даний час проживає з позивачем ОСОБА_2

29.11.2010р. рішенням Канівського міськрайонного суду шлюб між стронами було розірвано і з того часу дитина проживає з позивачкою, яка її утримує матеріально, дбає про її стан здоров»я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У позивачки є можливість вивозити дитину за кордон на відпочинок та оздоровлення, а також з метою розширення кругозору дитини, ознайомлення з культурою інших народів, з метою підготовки до самостійного життя, оскільки її бабуся проживає в Автономній Республіці Крим та запрошує їх відвідати її.

Батько дитини ОСОБА_3 безпідставно не дає згоди на виїзд дитини за межі України, не наводячи жодних вагомих аргументів своєї відмови.

Позивач вважає, що така позиція батька неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3, шкодить інтересам дитини і не сприяє її всебічному та гармонійному розвитку.

Посилаючись на ст.ст. 141, 150, 155 СК України позивач зазначає, що батьки мають рівні права та обов»язки щодо дитини, зобов»язані піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний, моральний розвиток та здійснювати свої права і виконувати обов»язки на грунті поваги до прав дитини, її людської гідності та не всупереч інтересам дитини.

Позивач також вважає, що діючим законодавством України, зокрема ст. 313 ЦК України, положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», постановою КМУ України від 27.01.1995р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

З урахуванням викладеного, позивач просить надати дозвіл на виїзд дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до Автономної Республіки Крим у період з 01 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року у супроводі матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3., без згоди батька ОСОБА_3.

Крім того, просить суд покласти судові витрати, пов»язані з розглядом даної справи, на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, уточнивши їх тим, що на даний час правильним є прізвище відповідача не «ОСОБА_3», а «ОСОБА_3», яке він отримав після розірвання шлюбу, а саме змінив прізвище, яке після зміни стало - ОСОБА_3. Тому просить надати дозвіл на виїзд дитини - ОСОБА_5, за межі України до Автономної Республіки Крим у зазначений в позовній заяві період у супроводі матері ОСОБА_2, без згоди батька ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги додатково обгрунтувала тим, що Відповідач, крім того, що не приймає участі у вихованні дитини, не надає їй матеріальної допомоги, що змусило їй звернутися до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснивши, що Відповідач безпідставно не надає дозвіл на тимчасовий виїзд доньки позивача - неповнолітньої ОСОБА_5 до Автономної Республіки Крим на відпочинок та оздоровлення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, звернувся до суду із заявами, в яких просить проводити розгляд справи за його відсутності, врахувавши його думку, а саме, що він позов не визнає та не надає дозволу на виїзд його доньки ОСОБА_5 до Автономної Республіки Крим. Вважає, що донька не зможе там добре відпочити та оздоровитись, оскільки Росія «забрала» Крим та не повертає його Україні і тому він хвилюється за свою дитину та проти її виїзду в Крим поки між Україною та Росією не буде згоди.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради за дорученням - Костенко Н.Г., вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, які підлягають до задоволення, оскільки відповідають інтересам дитини.

Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 05.08.2008р. (а.с. 10) батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції 10.09.2011р. (а.с.9) після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 набула прізвище ОСОБА_2.

Як вбачається із довідки виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області від 02.06.2015р. № 980 ( а.с. 45) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на утриманні своєї матері ОСОБА_2 та проживає разом з нею.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_4, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 12.11.2014р. (а.с. 40) ОСОБА_3 змінив ім»я, про що 12.11.2014р. складено відповідний актовий запис № 19 - прізвище, власне ім»я, по батькові після державної реєстрації стало: ОСОБА_3.

Відповідно до положень ст.ст. 141, 150, 155 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов»язки щодо дитини, зобов»язані піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний, моральний розвиток та здійснювати свої права і виконувати обов»язки на грунті поваги до прав дитини, її людської гідності та не всупереч інтересам дитини.

Частиною третьою статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», частиною 2 статті 4 якого передбачено, що оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. № 57 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

- у разі пред»явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

При цьому, як визначено ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо: при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь - якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Отже, сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від сосунків батьків між собою.

У відповідності до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

В той же час відповідно ч.1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованою територією.

Згідно ст. 4, 10 зазначеного Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється, в тому числі особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території. Громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в'їзду-виїзду за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, для поїздки позивача з дитиною до Автономної Республіки Крим необхідні документи, які передбачені для перетину кордону. Перелік документів та порядок перетину кордону визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, що позивач в судовому засіданні довела, що виїзд неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на відпочинок за межі України, зокрема в Автономну Республіку Крим, відповідає інтересам дитини, оскільки має важливе значення та позитивний вплив на фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.

Позицію батька дитини - ОСОБА_3, який відмовляє в наданні такого дозволу, суд вважає як такою, що суперечить інтересам дитини.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та з врахуванням дати винесення рішення і можливої дати набрання ним законної сили, надати дозвіл на виїзд дитини у період з 12 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року.

Суд також вважає, що на відповідача слід покласти сплату судових витрат по справі у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 500 грн., що підтверджуються квитанцією від 05.05.2015р. (а.с. 1) та квитанцією № б/н від 05.05.2015р., стягнувши їх на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10-11, 209, 214-215, 217-218, 295 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155 Сімейного кодексу України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Надати тимчасовий дозвіл на виїзд на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці та мешканці м. Канів, Черкаської області, без згоди та супроводу батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця та мешканця м. Канів, Черкаської області, у супроводі матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3., уродженки та мешканки м. Канів, Черкаської області, одноразово в період з 12 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., прож. АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3., прож. АДРЕСА_2, витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п»ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., прож. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3., прож. АДРЕСА_2, сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О . М . Семеняка