Справа №731/209/15-ц

Провадження №2/731/75/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року с.м.т. Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Савенка А.І.,

при секретарі - Петренко Т.І.,

за участю позивача ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, третя особа - ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2015 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на його користь аліментів на утримання доньки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 1/2 частки від усіх видів її заробітку (доходу) починаючи з дня подачі позову до досягнення донькою 23 років, посилаючись на те, що дитина є повнолітньою, повністю перебуває на його утриманні, продовжує навчання у навчальному закладі, у зв'язку з чим потребує матеріальної підтримки. Коштів на утримання дитини відповідачка не надає, але таку можливість має. Відповідачка має велику заборгованість по сплаті аліментів, які були присуджені за рішенням суду до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснив, що до складу його сім»ї входить лише донька - ОСОБА_2 Вона навчається на денній формі навчання в Прилуцькому агротехнічному коледжі. Форма навчання бюджетна, донька проживає у гуртожитку, за який щомісяця належить сплачувати 200 грн., періодично їздить додому, потребує матеріальної допомоги, оскільки доходів сім»ї не вистачає в повній мірі на харчування, одяг та інші витрати. Зазначив, що він має постійне місце роботи, та отримує заробітну плату, ОСОБА_2 навчається та отримує стипендію. Вважає, що відповідач має заробіток, отже мусить сплачувати аліменти на дитину.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить відповідна розписка в матеріалах справи. Надала письмові заперечення у яких вказала, що на даний час відбуває покарання в Уманській виправній колонії №129, та відбуде покарання повністю у серпні 2015 року. На даний час вона не може піклуватись та надавати матеріальну допомогу, оскільки відбуває покарання. Наголошує, що після відбування покарання у добровільному порядку, за наявності можливості, буде допомагати доньці.

Третя особа - ОСОБА_2, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала, дала пояснення аналогічні поясненням позивача.

Судом досліджені наступні письмові докази: довідка з місця навчання (а.с.3), розрахунок заборгованості (а.с.4-7), копія свідоцтва про народження (а.с.8), копія свідоцтва про розірвання

шлюбу (а.с.9), копія виконавчого листа (а.с.10), довідка про доходи (а.с.28), довідка про доходи (а.с.30), письмові заперечення (а.с.42), довідка про доходи (а.с.43).

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши письмові заперечення відповідача та матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.9) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 22 липня 2002 року.

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 8).

За рішенням суду відповідач ОСОБА_3 мала сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2, до досягнення нею повноліття, що підтверджується копією виконавчого листа (а.с.10). Відповідно до розрахунку (а.с. 4-7) ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 30634 грн. 80 коп.

ОСОБА_2 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Прилуцького агротехнічного коледжу. Навчається за спеціальністю «Монтаж та обслуговування устаткування і систем газопостачання» з 01 вересня 2014 року до 31 січня 2017 року за рахунок державного бюджету (а.с. 27, 3).

Як вбачається з довідки про доходи, ОСОБА_2 навчаючись у Прилуцькому агротехнічному коледжі за період з 01 вересня 2014 року по 30 квітня 2015 року отримала доходи в розмірі 4629 грн. 35 коп. (а.с. 28).

Відповідно до довідки про доходи (а.с. 30) ОСОБА_1 працює на Гнідинському ГПЗ на постійній формі працевлаштування, на посаді машиніста технологічних компресорів та за період з 01 листопада 2014 року по 17 квітня 2015 року отримав дохід у сумі 21876 грн. 60 коп.

Із довідки, виданої Уманською виправною колонією №129 (а.с. 43) ОСОБА_3 утримується в даній установі з 17 березня 2015 року та відбуває покарання за рішенням суду. За період з 17 березня 2015 року по 30 квітня 2015 року її заробітна плата становила 8 гривень 12 копійок.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із приписів статті 199 СК України вбачається, що в разі, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.Крім того, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, як от: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Крім того при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зважаючи на наведені норми, які на думку суду підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, суд доходить наступного висновку.

Позивачем доведено, що третя особа по справі - ОСОБА_2 є донькою сторін та 03 лютого 2015 року набула повноліття та не досягла віку 23 років. Також, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 продовжує навчання у Прилуцькому агротехнічному коледжі. Факт утримання ОСОБА_2 її батьком ОСОБА_1 підтверджується поясненнями позивача, третьої особи та не заперечується відповідачкою. Потреба у матеріальній допомозі ОСОБА_2 у зв'язку з продовження навчання доведена тим, що розмір стипендій у навчальному закладі складає близько 600 грн. на місяць, а працевлаштування ускладнене, через те, що вона навчається на денній формі навчання. Інших доходів вона не отримує.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що дитина потребує матеріальної допомоги зокрема на оплату проживання у гуртожитку, оскільки даний факт не підтверджений документально.

Розглядаючи питання щодо можливості позивача надавати матеріальну допомогу дитині, суд доходить висновку, що він має таку можливість, оскільки працює, отримує постійний дохід, який у більше ніж в 2,5 рази перевищує встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи (1218 грн.), в усних поясненнях зазначив, що крім того отримує іншу частину доходу у натуральному вигляді від ведення присадибного господарства.

Оцінюючи можливість відповідача надавати допомогу в утриманні дитини, у зв'язку з продовженням нею навчання, суд оцінивши розмір доходів, які отримала відповідача, у розмірі 8 грн.12 коп. за квітень 2015 року, що становить близько половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.), що на думку суду є незначним доходом, беручи до уваги той факт, що відповідач на даний час утримується в установі виконання покарань та відбуває покарання за рішенням суду, у зв'язку з чим вільно працевлаштуватись не може, можливість брати участь у матеріальному забезпеченні дитини в натуральній формі на даний час у відповідачки відсутня, велика заборгованість за попереднім рішенням суду про стягнення аліментів та стан його виконання також свідчить про низький рівень матеріального забезпечення відповідачки, суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що відповідач на даний час має можливість надавати допомогу в утриманні своєї повнолітньої доньки.

Таким чином із наданих суду доказів та пояснень суд не вбачає права позивача на отримання аліментів оскільки відсутня обов'язкова сукупність юридичних фактів, що необхідна для задоволення даного позову.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що на даний час ОСОБА_2 за її твердженням постійно мешкає у гуртожитку та відвідує батька періодично, отже, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України позивач не довів у передбачений законом спосіб свого права на отримання аліментів на утримання доньки саме у зв'язку з її проживанням разом з ним.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат позивача та відмовою у задоволенні позову по суті, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. 199-200 СК, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, третя особа - ОСОБА_2, відмовити у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня отримання його копії шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Чернігівської області через

Варвинський районний суд Чернігівської області.

Суддя А.І. Савенко