УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Львів Справа № 876/2575/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року по справі № 2а-11256/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів у сумі 17227.00 грн.

Позов обґрунтовувала посиланням на те, що в порушення вимог статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» ОСОБА_1 здійснила першу реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, без сплати податку з власників транспортних засобів, який згідно з розрахунком становить 17227.00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19 серпня 2009 року здійснено державну реєстрацію транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, на ОСОБА_1

Згідно з розрахунком суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортного засобу в Україні, сума податку, що підлягала сплаті відповідачем, становила 17227.00 грн.

Відповідно до листа ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 26 жовтня 2010 року № 29091/9/19-023/1352 на рахунок 33211808700003, відкритий ВДК у Залізничному районі по коду бюджетної класифікації 12020200 «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», від ОСОБА_1 20 серпня 2009 року коштів на сплату податку з власників транспортних засобів в сумі 17227.00 грн. не надходило.

В підтвердження факту несплати відповідачем податку з власників транспортних засобів позивачем також надано суду копії листа Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи управління Державтоінспекції Головного управління МВС України у Львівській області від 31 серпня 2010 року № 9/2074 та листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 15 березня 2011 року № 6.1-9/2002.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, при проведенні ОСОБА_1 першої реєстрації вказаного вище транспортного засобу нею було сплачено податок з власників транспортних засобів, а факт надходження чи ненадходження коштів до відповідного бюджету не може бути підставою для повторної сплати ОСОБА_1 вказаного податку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів фізичними особами сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно з частинами 4, 6 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Відповідно до статті 6 цього ж Закону сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

У разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом (стаття 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»).

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами здійснення першої реєстрації транспортних засобів є особисте подання до органу ВРЕР заяви про реєстрацію транспортного засобу, необхідних документів для вчинення реєстраційної дії, а також документів про сплату податку з власників транспортних засобів або документів, що дають право на користування пільгами.

Як підтверджується матеріалами справи, в реєстраційній справі була наявна копія платіжного документа про сплату податку - квитанція на суму 17227.00 грн., дата валютування - 20 серпня 2009 року.

Беручи до уваги вищевикладені правові норми та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 було вчинено необхідні дії для своєчасної та повної сплати відповідної суми податку. Платник податку не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету. За таких обставин, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.

Крім цього, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на практиці Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Таким чином, позивачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях відповідача ознак протиправності, як і не доведено правомірності стягнення з неї суми податку з власників транспортних засобів, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, заявлений позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року по справі № 2а-11256/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський