УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 876/3848/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агропостач» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агропостач» (далі - ТОВ «Захід Агропостач») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 18684/10/22-406 18 пп. та № 18685/10/22-406 18 пп. від 18.12.2012 року. У подальшому позивач уточнив позовні вимоги, вказавши номери оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0002572201, № 0002562201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0000062201 та № 0000082201 від 16 січня 2013 року.

Із таким судовим рішенням не погодилася Луцька ОДПІ та подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що відповідач безпідставно дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки за наслідками перевірки було встановлено що позивач безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат витрати, здійснені в ході здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами ТОВ «ТД-Варіо-М». Перевіркою показників декларації з ПДВ за серпень 2011 року та згідно наданих для ТОВ «Захід Агропостач» документів встановлено, що на формування податкового кредиту платника з ПДВ мало вплив здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД-Варіо-М», а саме: придбання запчастин для сільськогосподарської техніки в загальній сумі 171577,92 грн. У ході проведення перевірки неможливо було встановити фактичне здійснення операцій з придбання запчастин ТОВ «Захід Агропостач» від TOB «ТД-Варіо-М» в серпні 2011 року, так як зустрічну звірку не було проведено у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено. Апелянт вважає первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції і, відповідно, не створюють будь-яких змін в активах підприємства. Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Львівським апеляційним адміністративним судом було здійснено заміну відповідача на Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області у зв'язку з реорганізацією.

У судовому засіданні представник апелянта Зуєв А.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник позивача Парфенюк А.С. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив всі факти, що підлягали з'ясуванню, та дав їм належну оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Захід Агропостач» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТД-Варіо-М» за період з серпня 2011 року по вересень 2012 року, про що було складено акт № 6593/22-1/35143982 від 28.11.2012 року.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту на суму 28596,32 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 28596,32 грн., внаслідок чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 28596,32 грн.; порушення статтей 134, 138, 139, 140 ПК України, а саме ТОВ «Захід Агропостач» завищено валові витрати на суму 14981,60 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 14981,60 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 32885,76 грн..

18.12.2012 року Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28596 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002572201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49329 грн., в тому числі 32886 грн. - за основним платежем та 16443 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В ході формування розрахунку штрафних санкцій за результатами перевірки ТОВ «Захід Агропостач» була допущена технічна помилка, а саме, навпаки внесено назви платежів, внаслідок чого основний платіж та штрафна санкція були розраховані невірно. Тому, Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення, якими нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ у розмірах, відмінних від викладених у висновках акту перевірки № 6593/22-1/35143982 від 28.11.2012 року. Листом № 921/10/22-1-22 від 16.01.2013 року Луцькою ОДПІ відкликано податкові повідомлення-рішення №0002572201 та № 0002562201 від 18.12.2012 року та надіслано нові податкові повідомлення-рішення № 0000062201 від 16.01.2013 року з податку на прибуток на суму 32886 грн. та № 0000082201 від 16.01.2013 року з ПДВ на суму 42894 грн., в тому числі 28596 грн. - основний платіж та 14298 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваних рішень з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань базується на тому, що на формування податкового кредиту платника з ПДВ та валових витрат мало вплив здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД-Варіо-М», а саме: придбання запчастин для сільськогосподарської техніки в загальній сумі 171577 грн. 92 коп., однак такі операції не були фактично здійснені.

Судом встановлено, що акт перевірки № 6593/22-1/35143982 від 28.11.2012 року включає в себе також висновки податкового органу, зроблені в ході проведення перевірки ТзОВ «ТД-Варіо-М».

Так, згідно акту перевірки № 3861/22-2/37266500 від 24.09.2012 року звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що місцезнаходження підприємства не встановлено. Основним постачальником ТОВ «ТД-Варіо-М» у серпні 2011 року було ПП «ОПТ-БЕСТ», в свою чергу основним постачальником ПП «ОПТ-БЕСТ» було ФГ «РУБАС». В ході проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД-Варіо-М» було використано акт про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «ОПТ-БЕСТ» за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року від 08.11.2011 року № 2462/23-1/36832340, в якому встановлено відсутність основних фондів, виробничих потужностей транспортних засобів у ФГ «Рубас», що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між ПП «ОПТ-БЕСТ», фінансово-господарські операції, проведені посадовими особами ПП «ОПТ-БЕСТ», мають ознаки сумнівності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з наданняподаткової вигоди та вбачаються ознаки нікчемності укладених правочинів.

Разом з тим, висновки податкового органу про відсутність реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ «ТД-Варіо-М» не відповідають реальним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Захід Агропостач» уклало договір від 27 липня 2011 року № 270711 із ТОВ «ТД-Варіо-М» на поставку запчастин до автотракторної та сільськогосподарської техніки.

На виконання умов договору ТОВ «ТД-Варіо-М» у серпні 2011 року поставило ТОВ «Захід Агропостач» сільськогосподарські запчастини в асортименті, на загальну суму 171577 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ - 28596 грн. 32 коп..

Відповідно до умов договору поставки доставка товару здійснювалася постачальником тобто ТОВ «ТД-Варіо-М» на склад покупця, що також підтверджується виписаною товарно-транспортною накладною РН № 133 від 04.08.2011 року та відомістю про рух товару на складі за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД-Варіо-М» коштів за поставку запчастин, що в свою чергу підтверджується платіжними дорученнями від 12.09.2011 року № 315 та від 16.09.2011 року № 319.

ТОВ «ТД-Варіо-М» було виписано податкову накладну на загальну суму 171577 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ - 28596 грн. 32 коп..

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Вказана накладна оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, комплекс отриманих послуг у ТзОВ «ТД-Варіо-М» в третьому кварталі 2011 року безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, а тому він мав право на віднесення сум до валових витрат, а тому порушень ТзОВ «Захід Агропостач» в частині не підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за третій квартал 2011 року в сумі 32885 грн. 76 коп. судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що діяльність ТзОВ «Захід Агропостач» спрямована на досягнення прибутку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з поставки запчастин, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цієї операції ТзОВ «Захід Агропостач» сформовані правомірно.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення є протиправними і постанова Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року про задоволення позовних вимог є обґрунтованою і законною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року в адміністративній справі № 803/4/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 19 травня 2015 року.