ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 876/1017/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області про визнання безпідставною бездіяльності,здійснення перерахунку грошового утримання,-

встановив:

10.11.2014 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі - управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі) про визнання безпідставною бездіяльності,здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що він працював суддею Верховинського районного суду Івано-Франківської області. З 25 листопада 2013 року вийшов у відставку. З того часу йому виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати, що складалася із посадового окладу, надбавки за вислугу років 80 %, доплати за перебування на адміністративній посаді 10 %.

Позивач вказує, що оскільки Закон України «Про судоустрій та статус суддів» збільшив розмір суддівської винагороди працюючих суддів, відповідно повинен бути і збільшений розмір довічного грошового утримання суддів у відставці. Однак, управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на підставу відмови у перерахунку на Закон України «Про державну службу». Крім цього, у відповіді Пенсійного фонду зазначено, що перерахунок довічного утримання відповідно до частини 4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можливий лише відносно суддів Конституційного Суду України і не стосується суддів інших судів України.

ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача протиправною, такою, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2014 р. позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі в перерахуванні щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01.12.2013 року, згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та провести відповідні виплати.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність дій управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року та Закон України «Про судоустрій та статус суддів».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року по справі К/800/66860/13 за позовом ОСОБА_2 (який працював на посаді голови Тлумацького районного суду Івано- Франківської області) до управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання.

Так, даною постановою Вищий адміністративний суд України зобов'язав управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_2 довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2012 року по 03 червня 2013 року у розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд касаційної інстанції змінюючи постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 року дійшов до висновку, що приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій не врахували положення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 08.07.2011 р.№3668-VІ) і не обмежили довічне грошове утримання, яке підлягає виплаті позивачу у встановленому цією нормою максимальному розмірі - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1, довівши в судовому порядку необхідність отримання двох видів пенсійного забезпечення: виплати пенсії по інвалідності II групи, довічного грошового утримання судді у зв'язку з його виходом у відставку та підвищення такого утримання ще на 20 відсотків, на порядок перевищує встановлене вище обмеження.

Тому, на думку відповідача, є підстави вважати дії працівників Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку підвищення до щомісячного грошового утримання судді на 20 відсотків відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» правомірними та такими, що не суперечать вимогам Закону.

Враховуючи вищенаведене, апелянт просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 604-VII відповідно до п. 9 ст. 126 Конституції України, позивача - ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області, у зв'язку із поданням ним заяви про відставку.

Згідно з наказом Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2013 року № 17-ос/13 ОСОБА_1 відраховано зі складу Верховинського районного суду Івано-Франківської області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

З 25 листопада 2013 року управлінням Пенсійного фонду України у Верховинському районі призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання за рахунок коштів Державного бюджету України, яке обчислено в розмірі 90 % заробітної плати, що складалася із посадового окладу, надбавки за вислугу років - 80 %, доплати за перебування на адміністративній посаді 10 %.

У зв'язку із збільшення розміру довічного грошового утримання суддів у відставці з 01.12.2013 року, ОСОБА_1 24.07.2014 року та 08.08.2014 року звертався до управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі із заявами про проведення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, в тому числі і з наведеним розрахунком та долученням Довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного грошового утримання з 01 грудня 2013 року, однак в такому перерахунку позивачу було відмовлено. Як на підставу відмови у перерахунку Пенсійний фонд посилається на Закон України «Про державну службу» та зазначає, що перерахунок довічного утримання відповідно до частини 4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можливий лише відносно суддів Конституційного Суду України і не стосується суддів інших судів України.

ОСОБА_1 вважає таку відмову відповідача протиправною, та такою, що порушує його законні права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частин 2 та 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (у редакції чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначені розміри посадового окладу та доплати за вислугу років відповідного судді - набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу ст. 22 Конституції України, закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків відповідно до пункту 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України, пункту 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України (правовий режим воєнного і надзвичайного стану), (Стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України.

У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Варто врахувати, що рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), було встановлено, що частина третя статті 138 Закону України № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.

Отже, частина третя статті 138 Закону України № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.

Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання, а саме:

- підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України;

- частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668 а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;

- перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: „Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України";

- дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453;

- дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, а тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013, і виникає з 3 червня 2013 року.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, закріплюють поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, також конституційним судом вказано про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.

Тому, колегія суддів вважає, що суддя у відставці має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з чим, відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства, тобто протиправно. Обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції відповідають судовій практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 17.02.2015 року у справі К/800/49986/13, ухвала від 03.03.2015 року у справі К/800/38159/13, ухвала від 31.03.2015 року у справі № К/800/33309/13).

Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі слід зобов'язати здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно з Довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та провести відповідні виплати.

Однак, попри те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, такі підлягають до часткового задоволення, з огляду на встановлений нормами КАС України шестимісячний строк на звернення до суду.

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В контексті вищенаведених процесуальних норм, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі, зокрема про зобов'язання вчинити дії в частині проведення перерахунку і виплати недоплаченого довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 01.12.2013 року. Відповідно з 01.12.2013 року позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги звернувшись до суду лише 10.11.2014 року.

Відтак, позивачем пропущений передбачений КАС України шестимісячний строк на звернення до суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу правової норми ч.1 ст.100 КАС України, суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів може знайти підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 в позовній заяві не ставилась вимога про поновлення строку звернення до суду та така вимога не заявлялась в ході судового розгляду справи.

Відтак, наявні правові підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.100 КАС України та залишення позовних вимог без розгляду.

Як наслідок, враховуючи те, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду без поважних причин.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно з Довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та провести відповідні виплати у період з 01.12.2013 року по 09.05.2014 року - слід залишити без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин невірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ст.202, ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2014 р. по справі № 347/2992/14-а - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно з Довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та провести відповідні виплати у період з 01.12.2013 року по 09.05.2014 року - залишити без розгляду.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області в перерахуванні щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 10.05.2014 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Верховинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 10.05.2014 року, згідно з Довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та провести відповідні виплати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик