ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 р. Справа № 876/3695/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю: прокурора Продан О.С., представника позивача Вахняка О.С.,

представника відповідача Гладій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у адміністративній справі №2а-6215/12/1370 за позовом Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №172301/0/2545 від 17.02.2009 року в частині нарахування сум завищеного бюджетного відшкодування за березень-вересень 2009 року на загальну суму 801 738,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 801 738,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 17 лютого 2009 року №172301/0/2545 в частині нарахування сум завищеного бюджетного відшкодування на загальну суму 801738, 00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 801738,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми п.1.3 ст.1; п.1.7 ст.1; п.1.8 ст.1; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7; п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначає, що в ході перевірки було встановлено, що постачальниками товарів та послуг позивача не сплачено до бюджету суми з податку на додану вартість. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити. Крім цього, заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з урахуванням судової практики, зокрема ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.20213р., відповідно до якої прокурор не є представником держави у відносинах самостійного господарюючого суб'єкта у спорі з податковим органом.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначили, що позивачем при купівлі товарів сплачено податок на додану вартість, відповідно до п.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та отримано від контрагентів податкові накладні для його відшкодування, що зазначено у поданих до державної податкової інспекції у м. Львові податкових деклараціях з ПДВ та додатку №3 до даних декларацій «розрахунок суми бюджетного відшкодування».

Що стосується заявленого клопотання про закриття провадження у справі, то вважають таке безпідставним з огляду на наступне. Інтереси держави є оціночним поняттям та в кожному окремому випадку прокурор визначає чи відбулось, чи може відбутись порушення інтересів держави. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державне оборонне замовлення», державне оборонне замовлення - засіб державного регулювання економіки для задоволення наукових та матеріально - технічних потреб із забезпечення національної безпеки і оборони шляхом планування обсягу фінансових ресурсів, визначення видів та обсягів продукції, робіт і послуг, а також укладення з виконавцями державних контрактів на постачання (закупівлю) продукції, робіт і послуг. Держава реалізовує свої потреби у галузі забезпечення національної безпеки і оборони шляхом розміщення державного оборонного замовлення Міністерством оборони України (як замовником) шляхом укладання державних контрактів з його виконавцями, яким, серед ряду інших, також є і ДК «Укроборонпром» (учасником якого являється ДП «ЛБТЗ»), одночасно, встановивши при цьому на законодавчому рівні особливі правила ціноутворення шляхом обмеження рентабельності виконавців. Станом на даний момент ДП «Львівський бронетанковий завод» здійснює виконання ряду договорів з ремонту зброї та військової техніки, що підтверджується листом Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки МО України. Також, відповідно до листа Департаменту розробок та закупівлі озброєння та військової техніки МО України №247/4/2628 від 24.04.2015р. ДП «Львівський бронетанковий завод» зобов'язано постави ряд одиниць бронетанкової техніки на виконання державного оборонного замовлення. Таким чином, відповідно до норм встановлених п. 4 та 38 ч. 2 ст. 2 Бюджетного кодексу України, позивач є виконавцем бюджетної програми у сфері спрямованій на захист її суверенітету та територіальної цілісності, тому звернення прокурора із даним позовом є правомірним.

Відповідач Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області в судове засідання явку уповноваженого представник не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. На підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2008р. та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008р. за результатами якої складено Акт №22/23-4/07985602 від 09.02.2009р.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем порушено вимоги п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями): завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок: лютий 2008 року -7 955,00 грн., березень 2008 року -6 810,00 грн., квітень 2008 року -104 476,00 грн., травень 2008 року -79 917,00 грн., червень 2008 року -105 335,00 грн., липень 2008 року -189 192,00 грн., серпень 2008 року -90 636,00 грн., вересень 2008 року -225 371,50 грн.; завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту: лютий 2008 року - 1 287 278,64 грн., березень 2008 року -744,20 грн., квітень 2008 року -105 082,11 грн., травень 2008 року -25 266,11 грн., червень 2008 року -10 750,89 грн., липень 2008 року -1 727,18 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 17 лютого 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №172301/0/2545, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок в установі банку) податку на додану вартість в сумі 801 738,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн., так і дотримання ним процедури її декларування та заявлення до повернення, відтак у держави виник обов'язок здійснити таке бюджетне відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Державне підприємство «Львівський бронетанковий ремонтний завод» при закупівлі товарів, для їх подальшого використання у господарській діяльності підприємства, сплачено податок на додану вартість, відповідно до п. 7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та отримано від контрагентів податкові накладні для відшкодування сум податку на додану вартість, що зазначено у поданих до Державної податкової інспекції у м. Львові податкових деклараціях з ПДВ та додатку №3 до даних декларацій «розрахунок суми бюджетного відшкодування»: за березень 2008 року -(декларація - вх. ДПІ №719 від 18.04.08 р.); за квітень 2008 року - (декларація - вх. ДПІ №1398 від 20.05.08 р.); за травень 2008 року -(декларація - вх. ДПІ №1645від 20.06.08 р.); за червень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №2008 від 17.07.08 р.); за липень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №2870 від 20.08.08 р.); за серпень 2008 р. - (декларація - вх. ДПІ №3137 від 19.09.08 р.); за вересень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №3527 від 17.10.08р.); за жовтень 2008 р. - (декларація - вх. ДПІ №4404 від 20.11.08р.).

На підставі наданих позивачем документів щодо здійсненої купівлі - продажу вищевказаних матеріальних цінностей, працівниками Державної податкової інспекції у м. Львові проведені позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, про що складені відповідні довідки та акти: за березень - довідка №65/23-4/07985602 від 24.06.2008р.; за квітень - акт №79/23-4/07985602 від 31.07.2008р.; за травень - довідка № 89/23-4/07985602 від 19.08.2008р.; за червень - довідка № 96/23-4/07985602 від 03.09.2008р.; за липень - довідка № 128/23-4/07985602 від 24.11.2008р.; за серпень і вересень - довідка №136/23-4/07985602 від 23.12.2008р.

В ході проведених перевірок податковим органом зроблено висновки, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлені суми бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням зустрічних перевірок. Враховуючи такі висновки податковим органом не було надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Позивачу з бюджету.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 вказаного пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приписи наведених норм чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

В ході перевірки та розгляду справи не виявлено взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійними, або з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, так само не встановлено укладення підприємством нікчемних (недійсних) договорів.

Крім того не виявлено відхилень у нарахованих сумах бюджетного відшкодування ПДВ та в сумах визначених за результатами перевірки, тобто ніяких порушень з боку підприємства по питанню нарахувань сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню не встановлено.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», тому податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн. у ціні придбаних товарів було підтверджено у ході розгляду справи, а саме - позивачем було надано суду податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні місяці з відмітками відповідача - ДПІ у м. Львові про їх отримання, договори, податкові та видаткові накладні, а також виписки з банківського рахунку.

Невстановлення податковим органом факту сплати до бюджету суми ПДВ наступним контрагентом по ланцюгу, з яким позивач не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту позивача.

Здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, податковий органом повинен діяти у спосіб передбачений законом, у даному випадку як то передбачено приписами пп.7.7.1 -7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, з пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону видно, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн., так і дотримання ним процедури її декларування та заявлення до повернення, відтак у держави виник обов'язок здійснити таке бюджетне відшкодування.

Своєчасне нездійснення такого відшкодування з Державного бюджету України є порушенням прав позивача, належним захистом яких є стягнення такої суми.

Відтак, з урахуванням змісту правових положень Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення суми бюджетного відшкодування у розмірі 801738,00 грн. також підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість не була відшкодована позивачу у законодавчо визначені строки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Що стосується клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, то таке задоволенню не підлягає, оскільки ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. даний адміністративний позов було залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 155 КАС України та вказана ухвала рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012р. скасована, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у адміністративній справі №2а-6215/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 02.06.2015р.