ЄУН 337/1906/15-ц

2/337/964/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2015 р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.,

при секретарі - Чалій Т.П.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який вточнив в ході судового розгляду, мотивуючи його тим, що 14.02.2014р. між ним та СПДФЛ ОСОБА_3 було укладено договір на виконання робіт (надання послуг), а саме по виготовленню кухонних меблів, які замовник планував встановити в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності його дружині ОСОБА_4 За вказаним договором меблі повинні бути виготовлені в строк до 60 робочих днів, тобто до 25.04.2014р. Вартість меблів становила 41500,00грн. За умовами договору він вніс відповідачу предоплату в сумі 35200,00грн. У вказаний строк меблі відповідачем виготовлені не були, він пообіцяв, що виготовить їх в строк до червня 2014р., попросив сплатити йому ще 3300,00грн., на що він погодився. Таким чином, загальна сума предоплати, що була сплачена ним відповідачу, становить 38500,00грн. Але відповідач до теперішнього часу умов договору не виконав, меблі не виготовив. Десь в січні 2015р. привіз йому деякі деталі корпусної частини меблів, які не можуть розцінюватися як мебля і не можуть використовуватися за призначенням. Оскільки відповідач істотно порушив умови укладеного між ними договору, вважає необхідним його розірвати і стягнути з відповідача суму, яка була сплачена ним за вказаним договором. Крім того, вважає, що вказана сума підлягає стягненню з урахуванням інфляційних витрат за період з січня 2014р. по травень 2015р. в сумі 25679,50грн., оскільки за час користування відповідачем його грошовими коштами в Україні мала місце інфляція. Також в результаті невиконання відповідачем умов договору він поніс збитки, оскільки після виготовлення та встановлення кухонних меблів в квартирі НОМЕР_3, яку вони з дружиною придбали в грудні 2013р., його родина мала намір переїхати до цієї квартири, а квартиру, де вони мешкають зараз - АДРЕСА_2, здати в оренду своєму знайомому ОСОБА_5 за 1500,00грн. Але до нової квартири вони так і не переїхали, стару квартиру не здали в оренду, у зв'язку з чим він втратив заробіток з липня 2014р. по травень 2015р. (11 міс.) в загальній сумі 16500,00грн. Також він вимушений був сплатити комунальні послуги в сумі 4330,24грн. за квартиру НОМЕР_4, де вони мешкають, в той час, коли в результаті її здачі в оренду ОСОБА_5, ці витрати за їх попередньою домовленістю повинен був нести останній. Тому ці кошти також підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до п.4.1. укладеного ним з відповідачем договору від 14.02.2014р. у випадку порушення строків виготовлення, доставки чи монтажу меблів виконавець повинен сплатити замовнику штраф в розмірі 1% від ціни виготовлення, доставки чи монтажу за кожний день прострочення. З 25.04.2014р. по 19 травня 2015р. строк затримки виготовлення меблів становить 389 днів, відповідно розмір штрафу - 161 435,00грн., який також підлягає стягненню з відповідача. Вважає, що неправомірними діями відповідача йому як споживачу спричинена моральна шкода, оскільки він зазнав суттєвим емоційних страждань у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, затримкою строків виготовлення меблів, його родина не переїхала до нового, більш габаритного та комфортабельного помешкання, відповідач не відповідав на його дзвінки, кожного разу щось обіцяв, але не виконував, був порушений звичний спосіб життя його родини, із-за хвилювань він став погано спати, нервував. Моральну шкоду оцінює в 30000,00грн.

Просить розірвати укладений між ним та відповідачем 14.02.2014р. договір на виготовлення меблів, стягнути з відповідача на його користь сплачену за договором суму в розмірі 38500,00грн., інфляційні витрати за користування чужими грошима в розмірі 25679,50грн., втрачений заробіток за неможливість здачі квартиру в оренду в сумі 16500,00грн., понесений збиток за сплату комунальних послуг за нездану в оренду квартиру в сумі 4330,24грн., штраф за невиконання договору в сумі 161 435,00грн., моральну шкоду в сумі 30000,00грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задовольнити. Позивач в суді додатково пояснив, що ніякого договору на оренду квартири між ним та ОСОБА_5 укладено не було, вони лише домовились, що він здасть квартиру десь в липні 2014р. після того, як закінчить ремонт в своїй новій квартирі і переїде туди з родиною. Після встановленого договором строку виготовлення меблів, він кожного разу намагався вияснити причини затримки, дзвонив відповідачу, той кожного разу обіцяв виконати договір, а потім взагалі перестав відповідати на дзвінки.

Відповідач в судове засідання не прибув за невідомими причинам, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність не надав.

Суд, враховуючи згоду позивача та його представника і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим відповідно до ст. 224 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, знаходить позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 (арк..10-11).

Його дружина ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 (арк..12-13, 35).

14.02.2014р. між позивачем як Замовником та відповідачем, який є суб'єктом підприємницької діяльності - фізична особа, як Виконавцем було укладено письмовий договір, відповідно до якого Замовник поручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи з виготовлення, доставки та монтажу кухонних меблів. Вартість виробів складає 41500,00грн., предоплата здійснюється в сумі 35200,00грн., інша сума - 6300,00грн - в день монтажу. Строк виготовлення продукції - 60 робочих днів з моменту внесення предоплати. Вказаний договір підписаний сторонами (арк..7-8).

Відповідно до товарного чеку від 14.02.2014р. позивач сплатив відповідачу в рахунок виконання зобов'язання за договором предоплату суму 38500,00грн. (арк..44)

Відповідач станом на день подання позову не виконав умов договору на виготовлення меблів. Цей факт в судовому засіданні відповідач не оспорив, до суду не прибув, заперечень проти позову не подав.

Суд вважає, що між сторонами виниклі договірні правовідносини, які регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2)зміна умов зобов'язання, 3) сплата неустойки, 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ст. 5 цього ж закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Згідно ст.10 цього закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено

законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст.22 Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач не виконав свого обов'язку по договору про надання послуг (виконання робіт) від 14.02.2014р., а саме не виготовив, не доставив та не змонтував кухонні меблі за замовленням позивача у визначений ними в договорі строк, значною мірою позбавивши позивача того, на що він розраховував при укладанні договору, що суд вважає істотним порушенням договору з боку відповідача. В силу цього відповідно до вищевикладених норм діючого законодавства укладений між сторонами письмовий договір від 14.02.2014р. може бути розірваний на вимогу однієї сторони - позивача, у зв'язку з чим зобов'язання між сторонами припиняються, а сплачена позивачем предоплата в розмірі 38500,00грн. на виконання обов'язку по оплаті вартості меблів, виготовлення яких передбачалось договором, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача штраф за прострочку виконання робіт за укладеним між сторонами письмовим договором від 14.02.2014р., оскільки судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк не виконав замовлену роботу, право на стягнення штрафу за це передбачено як вищевикладеними вимогами діючого законодавства, так і умовами договору від 14.02.2014р. (п.4.1)

Суд приймає при постановленні рішення наданий позивачем розрахунок суми штрафу за прострочення виконання робіт по виготовленню, доставці та монтажу кухонних меблів, оскільки він є вірним і розмір штрафу становить 161435,00грн. із наступного розрахунку:

Строк затримки виконання робіт за період з 25.04.2014р. по 19.05.2015р. складає 389 днів, загальна вартість робіт - 41500,00грн., сума штрафу - 41500,00грн.:100%х1% х 389днів=161435,00грн.

При вирішенні питання про стягнення спричинених позивачу в результаті невиконання відповідачем умов договору збитків, суд виходить з того, що відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на стягнення збитків, спричинених порушенням зобов'язання, в т.ч. і невиконанням договору про надання послуг, передбачено ст.611,623,653,906 ЦК України та ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, розмір цих збитків повинен доводитися кредитором, в даному випадку позивачем у справі.

Ч.4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Позивач обгрунтовує свої вимоги про стягнення збитків тим, що він в результаті невиконання умов договору відповідачем не переїхав до свого нового помешкання і не здав в оренду свою стару квартиру, у зв'язку з чим не отримав заробіток (дохід) у вигляді орендної плати в загальній сумі 16500,00грн. (упущена вигода) та вимушений був сплатити комунальні послуги по старій квартирі в сумі 4330,24грн., які б у випадку здачі квартири в оренду поніс орендар (реальні збитки).

Однак, виходячи з аналізу вищевикладених норм діючого законодавства, обставин справи, суд вважає, що в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України, ст.623 ЦК України позивач не довів суду, що він міг і повинен був отримати дохід від здачі в оренду свого помешкання, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані (є реальними), що ним приймались усі необхідні заходи для їх одержання.

Ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження намірів позивача укласти договір оренди (наприклад, підтвердження ділових переговорів, укладення договору про намір (попереднього договору) тощо), розміру доходу, який би він міг отримати від цього, позивач також суду не надав.

Упущена вигода обґрунтовується лише припущенням позивача про можливість отримання ним доходів, є теоретичним твердженням, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу, тому законних підстав для стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 16500,00грн. суд не знаходить.

Також суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума 4330,24грн. у вигляді сплати житлово-комунальних послуг за нездану в оренду квартиру, не є збитками в розумінні положень ст.22,907 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки реальними збитками відповідно до цих норм є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Вказані витрати такими не є, а здійснені позивачем на виконання свого обов'язку як власника житла щодо оплати житлово-комунальних послуг. Тому підстав для стягнення цієї суми з відповідача суд також не знаходить.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 25679,50грн., нарахованих позивачем на суму коштів 38500,00грн., суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

З урахуванням цього, суд вважає, що в даному випадку сума 38500,00грн. не підлягає індексації, оскільки вказана сума не є грошовим зобов'язанням відповідача, яке він не виконав у встановлений договором строк на користь позивача, а є сумою, що сплачена позивачем на виконання саме його обов'язку за укладеним між сторонами договором про виконання робіт, і з моменту сплати цієї суми вона є власністю виконавця робіт, тобто відповідача по справі, а не доходом позивача, на який він міг би розраховувати і частину якого втратив у зв'язку з інфляцією за період прострочки його виплати. Таким чином, підстав для стягнення вказаної суми з відповідача на користь позивача суд також не знаходить.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн, суд також вважає необхідним в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Згідно діючого законодавства (ст.1167 ЦК України) особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статтями Цивільного кодексу України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Право на відшкодування споживачу моральної шкоди передбачене п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», при цьому ця шкода повинна бути завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» недоліком є будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являють до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Таким чином, з аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що моральна шкода, спричинена позивачу як споживачу, може бути відшкодована тільки у випадку дефекту продукції, який завдав каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності.

Оцінивши обставини справи, суд вважає, що позивач не довів суду, що виготовлені відповідачем кухонні меблі мали недолік (дефект) та що цей недолік спричинив будь-яке ушкодження здоров'я позивача чи членів його родини, знищив чи пошкодив об'єкт їх права власності. Крім того, право на відшкодування моральної шкоди виникає у споживача тільки після отримання продукції та виявлення в ній недоліків (дефектів). Оскількикухонні меблі відповідачем фактично не виготовлені та не встановлені, тобто позивачем вони не отримані, право на відшкодування моральної шкоди у позивача не виникло. А право на відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання договору про надання споживачу певної послуги Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачає. Таким чином, законних підстав для стягнення моральної шкоди в даному випадку суд не знаходить.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити частково, укладений між сторонами договір від 14.02.2014р. слід розірвати, стягнувши з відповідача на користь позивача предоплату в сумі 38500,00грн., штраф за прострочку виконання договору в сумі 161435,00грн. В частині стягнення інфляційних витрат за користування чужими коштами в розмірі 25679,50грн., збитків в сумі 16500,00грн та 4330,24грн. та моральної шкоди в сумі 30000,00грн слід відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (38500,00грн.+161435,00грн = 199 935,00грн) в сумі 1999,35грн.

Керуючись ст.22,526,610,611,623,625,651,653,901,906,907 ЦК України, ст.1,4,5,10,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», ст.3,4,10,11,60,61,88,212-215,224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення збитків - задовольнити частково.

Розірвати договір про надання послуг (виконання робіт), укладений 14 лютого 2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на виготовлення, доставку та монтаж кухонних меблів.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., ІПН НОМЕР_2, в рахунок повернення сплачених за договором від 14.02.2014р. коштів в сумі 38 500,00грн., штраф за прострочку виконання робіт в сумі 161 435,00грн., всього 199 935,00грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в сумі 1999,35 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 35 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2015р.

Суддя: Н.А.Мурашова

03.06.2015