Дата документу: 27.12.2011

Справа № 2-194/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, треті особи ОСОБА_2 банк України, Управління у справах захисту прав споживачів в Запорізькій області про визнання договору споживчого кредиту від 08.05.2008 року недійсним,- -

В С Т А Н О В И В:

Позивач публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, треті особи ОСОБА_2 банк України, Управління у справах захисту прав споживачів в Запорізькій області про визнання договору споживчого кредиту від 08.05.2008 року недійсним.

У позові зазначив, що 08 травня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк”, правонастуаником, якого є Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11341237000 на суму 62 500 доларів США під 13, 5 % річних. Строк повернення кредиту 08 травня 2018 року.

АТ „УкрСиббанк” у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Згідно п.п. 1.1. кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти, комісії та інші платежі шляхом сплати ануїтетних платежів, в порядку і на умовах , визначених встановлені кредитним договором.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за порушення позичальником строків повернення кредиту і відсотків, установлених договором, банк має право вимагати і від позичальника, а позичальник зобов'язаний оплатити банку додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором, зважаючи на наявність простроченої заборгованості більш ніж на 1 місяць банк повідомив позичальника, що у порядку розділу 12 Кредитного договору, у разі не погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня, термін повернення кредиту у повному обсязі буде вважатися таким, що настав на 32 календарний день з дня одержання вимоги.

Вказаний лист, відправлений банком 19.01.2009 року, позичальник отримувати відмовився.

Розділом 12 Кредитного договору визначений порядок дострокового повернення кредиту. Так, відповідно до ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.8, 5.10, 8.4., 10.12., 10.14. кредитного договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання

Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Таким чином, терміном повернення кредиту становить - 01 березня 2009 року.

Станом на 18 січня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 70 129, 19 доларів США, що еквівалентно 561 117, 67 гривень та 10 446, 05 грн. пені. З них: 487 631, 93 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 73 485, 74 гривень - заборгованість по простроченим процентам; 3 280, 40 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 7 165, 65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 571 563 гривень 72 копійок.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 08.05.2008 року у розмірі 571 563 гривень 72 копійок та судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ “Укрсиббанк”, треті особи ОСОБА_2 банк України, Управління у справах захисту прав споживачів в Запорізькій області про визнання договору споживчого кредиту №11341237000 від 08.05.2008 року недійсним.

ОСОБА_1 вважає укладений договір таким, що не відповідає вимогам валютного і цивільного законодавства України та має бути визнаний судом недійсним.

В судове засідання представник ПАТ “Укрсиббанк”не з’явився. Суду надав заяву про слухання справи за його відсутності.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, причину не явки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою, про отримання судової повістки.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 банку України, в судове засідання не з’явився, суду надав письмові пояснення щодо зустрічного позову, та клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник третьої особи - Управління у справах захисту прав споживачів в Запорізькій області, в судове засідання не з’явився, причину не явки суду не повідомив.

У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність не з’явившихся осіб, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ “Укрсиббанк”підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 травня 2008 року між АКІБ “УкрСиббанк”, правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11341237000 на суму 62 500 доларів США під 13, 5 % річних. Строк повернення кредиту 08 травня 2018 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти.

АТ „УкрСиббанк” у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Згідно п. п. 1.1. кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти, комісії та інші платежі шляхом сплати ануїтетних платежів, в порядку і на умовах , визначених встановлені кредитним договором.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за порушення позичальником строків повернення кредиту і відсотків, установлених договором, банк має право вимагати і від позичальника, а позичальник зобов'язаний оплатити банку додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Оскільки позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором, зважаючи на наявність простроченої заборгованості більш ніж на 1 місяць банк повідомив позичальника, що у порядку розділу 12 Кредитного договору, у разі не погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня, термін повернення кредиту у повному обсязі буде вважатися таким, що настав на 32 календарний день з дня одержання вимоги.

Вказаний лист, відправлений банком 19.01.2009 року, позичальник отримувати відмовився.

Розділом 12 Кредитного договору визначений порядок дострокового повернення кредиту. Так, відповідно до ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.8, 5.10, 8.4., 10.12., 10.14. кредитного договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 календарний день з дати одержання

Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку.

Таким чином, терміном повернення кредиту становить - 01 березня 2009 року.

Станом на 18 січня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 70 129, 19 доларів США, що еквівалентно 561 117, 67 гривень та 10 446, 05 грн. пені. З них: 487 631, 93 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 73 485, 74 гривень - заборгованість по простроченим процентам; 3 280, 40 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 7 165, 65 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 571 563 гривень 72 копійок.

Враховуючи викладене вище з відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредиту в розмірі 571 563 гривень 72 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця –гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.3 ст. 533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На даний час чинне законодавство з цього питання керується у таких випадках вимогами Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Згідно з п.п.1, 2 і 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - ОСОБА_2 банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п."в" п.4). Проте, на сьогодні чинним законодавством зазначені межі не встановлені.

Відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління ОСОБА_2 банку України 30.05.2007 року № 200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923–фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію ОСОБА_2 банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій ОСОБА_2 банку на здійснення валютних операцій.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі ОСОБА_2 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_2 банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.

Таким чином, валютне кредитування резидентів України не порушує чинне законодавство України. Більше того, існує низка нормативних актів НБУ, які регулюють діяльність банків щодо кредитування позичальників, зокрема:

- інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року №368 (передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику);

- положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року №279 (встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті);

- зміни до вказаного Положення, затверджені Постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року №406 (посилено вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті).

Крім того, ОСОБА_2 України звернувся до Інституту Держави та права ім. В.М. Корецького. У підготовленому висновку науково-правової експертизи від 09.11.2006р. зазначено, що комерційні банки на підставі генеральної ліцензії мають достатні юридичні підстави та законне право для надання кредитів резидентам України в іноземній валюті.

Згідно ст. 24. Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”№51/95-ВР від 10.02.1995р. висновок державної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковим для прийняття фізичними і юридичними особами….”.

Відповідно до пункту 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч.2 ст.524 ЦК України, передбачено, що сторони в договорі мають право визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно ст. 1054 ЦК України , банк надає фінансові послуги у вигляді банківської операції, яка реалізується шляхом передачі грошових коштів позичальнику в строкове платне користування.

В кредитному договорі іноземна валюта виступає як предмет договору, а не як засіб платежу в розрахунках між резидентами (що не заборонено чинним законодавством).

Відповідно до статті 36 Закону України “Про ОСОБА_2 України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_2 Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на Позичальнику й не може бути підставою для визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.

Свобода договору полягає у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В даному випадку було взаємне волевиявлення сторін на укладення кредитного договору в іноземній валюті.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Отже, підставою недійсності правочину за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

В зв’язку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.525, 526, 553,554, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750, к/с 32009100100 в УНБУ в Харківській області) суму заборгованості за договором споживчого кредиту № 111341237000 від 08.05.2008 р. у розмірі 571 563 (п'ятсот сімдесят однієї тисячі п'ятисот шістдесяти трьох) гривень 72 копійок, судовий збір у розмірі 1700 гривень, витрати та інформаційно –технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : А.В.Воробйов