- позивач: ПАТ "Ідея Банк"
- відповідач: Яким"юк Василь Васильович
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 461/6151/15-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" червня 2015 р. м.Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Котельва К.О., вивчивши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави, -
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави, з підстав викладених у фабулі позову.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, відповідач, фізична особа, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1., с. Космач, що знаходиться за межами територіальної підсудності Галицького районного суду м. Львова.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно ст.115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено зазначені норми ЦПК України та наголошено, що вирішуючи питання про відкриття провадження, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
В таких випадках, згідно цього ж пункту вказаної Постанови, на підставі, серед іншого, ст.16 ЦПК суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.
У зв'язку із тим, що в одній і тій самій справі нерідко беруть участь як юридичні, так і фізичні особи, які є кредитором, боржником, поручителем, заставодавцем, майновим поручителем тощо, Верховний Суд України в узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 24.10.2011 року в п.1 розділу "Складні процесуальні питання, що виникають при вирішенні справ з кредитних правовідносин" наголосив на тому, що при з'ясуванні питання щодо належності справи до розгляду в порядку цивільного судочинства суд має керуватися вимогами статей 15, 16 ЦПК, відповідно до яких суди розглядають справи, що стосуються цивільних правовідносин, і при цьому не повинні допускати об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Частиною 1 ст.179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.3 ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Так, зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання гарантій і порук належить до фінансових послуг. Ст. 1 цього ж Закону визначає, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Тобто порука, надана на платній основі в цілях отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, є фінансовою послугою.
Таким чином, між позивачем та Відповідачем-2 ТзОВ "Фінансова компанія "Гарант Плюс" виникли господарські правовідносини щодо надання фінансових послуг, спори з приводу яких повинні розглядатися, згідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, в порядку господарського судочинства.
При цьому, позивачем заявлено позовні вимоги до Відповідача-1 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, тобто позовні вимоги до Відповідача-1 та Відповідача-2 мають різний предмет та, відповідно, різні підстави для їх вирішення.
Тобто предметом спору за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави є різні самостійні договірні відносини, що мають розглядатися за правилами цивільного та господарського судочинства.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву необхідно повернути позивачеві для подачі до належного суду, за територіальною підсудністю, відповідно до вимог ЦПК України в частині вимог до фізичної особи, та відмовити у відкритті провадження в частині вимог до юридичної особи.
Керуючись ст.ст.15,16, 109, 115 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -
У Х В А Л И В:
позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про звернення стягнення на предмет застави повернути позивачу в частині вимог до фізичної особи ОСОБА_1, та відмовити у відкритті провадження в частині вимог до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс», та роз’яснити право звернення до суду за місцем проживання відповідача, фізичної особи, за територіальною підсудністю, та до господарського суду, в частині вимог до юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс».
Повернути Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» (Код ЄДРПОУ 19390819; рахунок №29091480270084 у ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) 708 гривні 56 копійок сплаченого судового збору, згідно меморіального ордеру №РХ:3145 (182475) від 28 травня 2015 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя К.О. Котельва
- Номер: 2/461/1611/15
- Опис: звернення стягнення на предмет застави
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 461/6151/15-ц
- Суд: Галицький районний суд м. Львова
- Суддя: Котельва К.О.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 02.06.2015
- Дата етапу: 24.07.2015