Справа № 2-2197\09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2009 р. м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючої судді - Тимошенко К.Г.,
при секретарі - Сорокіної Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, міністра Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим Баженова В.В. про визнання незаконним і відміну наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та негайне виконання рішення суду про поновлення на посаді,
за зустрічним позовом Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу №46-л від 16.02.2006 р. та контракту від 10.02.2006 р. №33,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, міністра Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим Баженова В.В. про визнання незаконним і відміну наказу Міністерства ЖКГ АРК від 30.01.2009 р. за №6\п про його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України (сплив строку контракту), поновлення на роботі на посаді директора Кримського республіканського підприємства «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» відповідно до умов контракту №33 від 10.02.2006 р.
Крім цього, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.01.2009 р. та по день ухвалення судового рішення у справі та негайне виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Свої вимоги позивач мотивує тим що, наказом міністра ЖКГ АРК Баженова В.В. за №6\п від 30.01.2009 р. ОСОБА_1 звільнений з посади директора Кримського Республіканського проектного інституту проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкомунпроект» на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, з 01.02.2009 р.
Підставою для ухвалення вказаного рішення, став сплив строку дії контракту № 1 від 01.02.2005 р., укладеного між позивачем та Республіканським комітетом по житлово-комунальному господарству АРК.
Вказаний наказ ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки у 2005 році Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству АРК був ліквідований, натомість створено Міністерство будівельної політики, архітектури та житлово-будівельного господарства АРК.
10.02.2006 р. з позивачем був укладений новий контракт за № 33 та виданий новий наказ від 16.02.2006 р. за №46-л про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Кримського Республіканського проектного інституту проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкомунпроект».
За думкою позивача, попередній контракт втратив чинність, а строк дії нового контракту (до 31.12.2010 р.), ще не сплинув.
Позивач ОСОБА_1 та його представник за дорученням ОСОБА_4 (доручення а.с. 37) - позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Пояснили, що новий контракт був укладений саме на вимогу Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК, підписаний першим заступником міністра Салієвим Е.І., дедалі на підставі контракту № 33 був виданий наказ №46-л від 16.02.2006 р. про призначення позивача на посаду, який також був підписаний Салієвим Е.І., який на той час мав відповідні повноваження, а тому підстав для визнання контракту №33 від 10.02.2006 р. недійсним не має.
Міністерство Житлово-комунального господарства АРК звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу №46-л від 16.02.2006 р. та контракту від 10.02.2006 р. №33.
Свої вимоги мотивує тим, що укладення контракту №33 від 10.02.2006 р. та видання наказу №46-л від 16.02.2006 р. у період дії контракту №1 від 01.02.2005 р. не мало ніяких законних підстав. Усі трудові відносини між сторонами базувалися на контракті №1 від 01.02.2005 р., до якого вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод.
Крім цього, контракт №33 від 10.02.2006 р. був підписаний від імені Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК першим заступником міністра, якому таке право по закону надано не було, а отже ніякої правової сили не має.
Представник відповідача Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим за довіреністю від 02.02.2009 р. №108\09 (а.с. 38) - Горохова О.В. у ході судового засідання позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зустрічний позов підтримала. Пояснила, що строк дії контракту від 01.02.2005 р. за №1 закінчився 31.01.2009 р., його продовжено не було, а тому трудові відносини між сторонами припинені правомірно, підстав для визнання недійсним та скасування наказу від 30.01.2009 р. за №6\п про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 36 КЗпП України (сплив строку контракту) не має.
Відповідач - Міністр Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим Баженов В.В. та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви (а.с. 78, 86), в яких просять розглядати справу у їх відсутності та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, зустрічний позов навпаки обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Судом встановлено, що 01.02.2005 р. між ОСОБА_1 та Республіканським комітетом по житлово-комунальному господарству АРК в особі голови Намяка Євгенія Дмитровича був укладений контракт за №1 (а.с. 5-8).
Згідно умов контракту, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора проектного інституту проектування об'єктів комунального будівництва «Коммунпроект» на термін з 01.02.2005 року по 31.01.2009 року.
Наказом Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству АРК від 01.02.2005 р. за №03\л був переукладений контракт з ОСОБА_1 строком на 4 роки, з 01.02.2005 р. по 31.01.2009 р (а.с. 4).
Дедалі, у зв'язку з ухваленням Постанови Ради міністрів АРК від 23.11.2005 р. за №540 «Про внесення змін найменувань підприємств, віднесених до сфери управління Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК» (а.с. 23-28), був виданий наказ Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК від 30.11.2005 р. за №64 (а.с. 29-33). У зв'язку з чим, Кримський державний проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» був перейменований у Кримське республіканське підприємство «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект».
Дедалі, постановою Верховної Ради АРК від 21.07.2006 р. за №135-5\06 Міністерство будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК було ліквідовано та натомість створено Міністерство житлово-комунального господарства АРК, яке є правонаступником Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК (архівна довідка від 13.02.2009 р. за №177\09 - а.с. 65).
Наказом Міністра житлово-комунального господарства АРК Баженова В.В. від 30.01.2009 р. за № 6\п, ОСОБА_1 був звільнений з 01.02.2009 р. з посади директора Кримського республіканського підприємства «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП (а.с. 20).
Вказане звільнення суд вважає цілком правомірним, проведеним відповідно до вимог діючого трудового законодавства України.
Так, як вбачається із матеріалів справи, трудові правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту за №1, укладеного 01.02.2005 р. між ОСОБА_1 та Республіканським комітетом по житлово-комунальному господарству АРК, правонаступником якого є Міністерство будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК (а.с. 5-8, 88-96).
Строк дії контракту сплинув - 31.01.2009 р., що відповідно до п. 2.7.2 та 5.2 є підставою для його припинення. Бажання продовжити термін його дії відповідач не виявив, про що свідчить лист Міністра житлово-комунального господарства АРК Баженова В.В. від 22.01.2009 р. за №09\71 (а.с. 19), яким ОСОБА_1 був попереджений про те, що контракт, укладений з ним з 01.02.2005 р. по 31.01.2009 р. продовжуватися не буде.
Згідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудових відносин є підстави, передбачені контрактом.
Довід ОСОБА_1 про те, що трудові відносини між ним та відповідачем продовжують існувати оскільки існує контракт від 10.02.2006 р. за №33 (а.с.10-17), згідно до якого позивач наймався на посаду директора Кримського республіканського підприємства «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» на строк з 01.01.2006р. по 31.12.2010 р., суд вважає неспроможними з наступних підстав.
Фактично контракт - це різновид трудового договору, і згідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України його сторонами є працівник та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Оскільки контракт за своєю природою є правочином, то він повинен відповідати вимогам ст. 207 ЦК України, а саме: договір з боку юридичної особи повинен бути підписаний особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, для того щоб контракт був укладений, сторони повинні мати здатність своїми діями породжувати для себе цивільні права та обов'язки.
Порядок укладення контракту з керівником підприємства, яке належить Автономної Республіці Крим, регулюється Положенням про порядок укладення контракту з керівником підприємства, яке належить Автономної Республіці Крим, затвердженим постановою Ради міністрів АРК від 18.12.2001 р. за №491.
Відповідно до п. 2.1, 2.2 вищезазначеного Положення, найом на роботу керівника підприємства, яке належить Автономної Республіці Крим, здійснюється міністерством, республіканським комітетом та іншим органом виконавчої влади АРК, до сфери управління якого воно віднесено. З керівником підприємства, який раніше був призначений на посаду, укладення та переукладення контракту здійснюється відповідно до даного Положення, у порядку, передбаченому діючим законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006 р. за №33 з ОСОБА_1 був підписаний новий контракт.
У якості уповноваженого органу, який підписав даний контракт, у контракті зазначений Міністр будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК Бабенко Г.О.
Фактично ж, як встановлено у ході судового засідання, контракт від 10.02.2006 р. за №33 був підписаний від імені Бабенко Г.О. його першим заступником - Салієвим Е.І. (а.с. 10-17).
Між тим, відповідно до наказу Міністра будівельної політики, архітектури та жилого-комунального господарства АРК від 13.02.2006 р. за №40-л, міністр Бабенко Г.О. тільки з 14 лютого по 25 березня 2006 р. перебував у основній та додатковій відпустці(а.с. 87).
Відповідно до Функціональних обов'язків Міністра будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК, першого заступника міністра та заступників міністра, затверджених наказом Міністерства будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК від 14.07.2005 р. №4\1-л (а.с. 51- 54), укладення контрактів з керівниками підприємств, організацій та установ, які входять до сфери управління Міністерства, здійснюється міністром. У повноваження першого заступника міністра кадрові питання не входять.
Як пояснив допитаний у ході судового засідання свідок ОСОБА_3, він вже понад 15 років працює першим заступником Міністра будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК, на цей час Міністра житлово-комунального господарства АРК. ОСОБА_3 завжди діє відповідно до своїх посадових обов'язків та розмежування компетенції.
На час відсутності міністра Бабенко Г.О., на ОСОБА_3, як першого заступника, покладалися відповідні обов'язки міністра. Ним дійсно, був підписаний контракт з ОСОБА_1, датований 10.02.2006 р. за №33. Точно зазначити дату підписання контракту ОСОБА_3 не може, посилаючись на значний проміжок часу, однак ОСОБА_3 схиляється до того, що цією датою було саме - 10.02.2006 р.
Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що контракт за №33 від 10.02.2005 р. був укладений з боку працедавця неповноважною на це особою, яка не мала на час його укладення (10.02.2006 р.) необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, а отже ніяких правових наслідків породжувати не може і повинен бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, розділу, виділу, перетворенню) дія трудового договору продовжується.
Отже суд вважає, що дію контракту від 01.02.2005 р. за №1 фактично було продовжено, про що також свідчать численні додаткові угоди до нього (а.с. 58 -60), якими вносилися зміни саме до його суттєвих умов, а також звіти самого ОСОБА_1, як керівника підприємства (а.с. 55-57), у яких є посилання саме на цей контракт.
Згідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновків про недоведеність і необгрунтовність позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні його позову у повному обсязі.
По цих же підставах суд задовольняє зустрічний позов і визнає наказ №46-л від 16.02.2006 р. та контракт від 10.02.2006 р. №33 недійсними.
На підставі ст. 21, 36 КЗпП України, ст. 203, 207, 215 ЦК України 2003 р., керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, міністра Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим Баженова В.В. про визнання незаконним і відміну наказу Міністерства ЖКГ АРК від 30.01.2009 р. за №6\п про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, поновлення на роботі на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та негайне виконання рішення суду про поновлення на посаді - залишити без задоволення.
Зустрічний позов Міністерства Житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу №46-л від 16.02.2006 р. та контракту від 10.02.2006 р. №33 - задовольнити.
Визнати недійсним контракт, укладений 10.02.2005 р. за №33 між ОСОБА_1 та Міністерством будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК.
Визнати недійсним та скасувати наказ Першого заступника міністра будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК ОСОБА_3 від 16.02.2006 р. за №46-л, яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Кримського республіканського підприємства «Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва «Кримкоммунпроект» на строк з 01.01.2006р. по 31.12.2010 р.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: