Справа №1-202

                                                                                                                                          2009 р.

                                                                В И Р О К

                                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  19 лютого 2009 року.  Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

в складі:  головуючого - судді Шпак Т.С.

                            при секретарі - Ткаченко О.В.

                            з участю: прокурора - Журавської Л. А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква справу про обвинувачення ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с.Розкішне,  Ставищенського району, Київської  області, українця,  гро­ма­дя­нина України, осві­та середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого с.Фурси, Білоцерківського району, Київської області, АДРЕСА_1, раніше судимого 01.02.2006р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст.ст.185 ч.2, 190 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, в скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України ,-

                                                      В С Т А Н О В И В:

08.10.2008 р. близько 18 год. поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 в с.Фурси, Білоцерківського  району, Київської області, підсудний ОСОБА_1, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого   майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон «NOKIA - 3500» з сім картою мобільного оператора «Київстар», яка для власника не  представляє матеріальної цінності. Після вчинення злочину підсудний ОСОБА_1 з місця події зник, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 870 грн.

Допитаний  в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав  частково та суду пояснив, що йому необхідні були гроші, а тому він на таксі приїхав в с. Фурси Білоцерківського району до ОСОБА_3, в якого хотів позичити гроші. ОСОБА_3сказав, що грошей в нього немає, вони поїхали до ОСОБА_2, який також сказав, що в нього немає грошей, але він може дати йому  свій мобільний телефон, який він потім може здати в ломбард, а коли в нього будуть гроші, то він забере телефон з ломбарду та поверне потерпілому. Останній дав йому свій мобільний телефон «NOKIA - 3500», який він по паспорту ОСОБА_3 здав в ломбард, при цьому був присутній і сам ОСОБА_3Вважає, що потерпілий та свідки говорять неправду, так як їх це примусили зробити працівники міліції. Від органів досудового слідства він не ухилявся, а поїхав на роботу в м. Київ, просить не позбавляти його волі.

Крім часткового визнання своєї вини самим підсудним, його вина повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що він знаходився біля свого будинку, під»їхали на автомобілі підсудний ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який запитав його чи не може він допомогти підсудному - позичити йому гроші. Він відповів, що грошей в нього немає. При даній розмові був присутній і ОСОБА_4. Розмови про ломбард не було. Підсудний попросив в нього телефон поговорити, а тому він дав підсудному телефон. ОСОБА_1 трохи відійшов від них з метою позвонити, ходив та  говорив по телефону, а далі пішов від них. Він звав підсудного, але той не зупинився, наздогнати підсудного він не зміг. Далі звернувся з заявою в міліцію. Він дає суду правдиві покази, ніхто його не примушував давати такі покази.

Свідок ОСОБА_4. суду пояснив, що він розмовляв з ОСОБА_2, коли підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Підсудний попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон щоб поговорити, потерпілий дав свій мобільний телефон підсудному, який відійшов поговорити, а потім пішов, забравши з собою телефона. Розмови про гроші та  ломбард він не чув. Дає суду правдиві покази.

Свідок ОСОБА_3суду пояснив, що до нього приїхав ОСОБА_1, просив позичити йому гроші, але він відповів, що в нього грошей немає. Далі на автомобілі вони поїхали до ОСОБА_2, де був і ОСОБА_4. Потерпілий також сказав, що в нього немає грошей щоб позичити підсудному. ОСОБА_1 попросив у потерпілого мобільного телефона з метою поговорити, відійшов від них, ходив та говорив по телефону, а потім пішов від них. За ломбард ніякої розмови не було, потерпілий не говорив підсудному що дасть йому свій мобільний телефон, який підсудний здасть в ломбард. На прохання підсудного та з метою повернення телефону потерпілому, він здав на свій паспорт телефон потерпілого в ломбард, а потім сказав потерпілому, де його телефон. Він дає правдиві покази, ніхто з працівників міліції не примушував його давати такі покази.

Вина підсудного підтверджується також письмовими доказами: явкою з повинною підсудного ОСОБА_1 /а.с.3/,  протоколом явки з повинною /а.с.4/, заявою потерпілого про вчинення злочину /а.с.6/, довідкою про вартість телефону /а.с.11/, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи /а.с.24-25/, висновком товарознавчої експертизи про вартість телефона /а.с.76-87/, копією вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 1.02.2006 року /а.с. 116-118/.

Суд, оцінюючи встановлені в судовому засіданні докази в повному обсязі, вважає вину підсудного в скоєному злочині доведеною.

Дії підсудного суд кваліфікує по ст. 186 ч.2 КК України, оскільки він 08.10.2008 р., близько 18 год. поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 в с. Фурси, Білоцерківського  району, Київської області, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого   майна, умисно, повторно, з корисливих мотивів, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон «NOKIA - 3500» з сім картою мобільного оператора «Київстар», яка для власника не  представляє матеріальної цінності. Після вчинення злочину підсудний ОСОБА_1 з місця події зник, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 870 грн.

Суд критично оцінює покази підсудного в тій частині, що потерпілий добровільно дав йому свій мобільний телефон для того, щоб він здав телефон в ломбард, що потерпілий та свідки дають  неправдиві покази під тиском працівників міліції, оскільки ці покази підсудного повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4. ОСОБА_3, показам яких суд вірить, оскільки вони не перебували з підсудним в неприязних стосунках, в результатах розгляду справи не зацікавлені і в них немає підстав оговорювати підсудного, крім цього, ці покази підсудного повністю спростовуються явкою з повинною підсудного та його показами в ході досудового слідства, зміну показів в судовому засіданні підсудний не зміг пояснити. Покази підсудного в тій частині, що працівники міліції змусили потерпілого та свідків давати неправдиві покази, мають характер припущення. 

При призначенні покарання  суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину; обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність суд не находить;  особу підсудного, який характеризується  посередньо і  вважає за необхідне  призначити підсудному покарання у вигляді позбавлення  волі.

Суд вважає за необхідне на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднати невідбуту міру покарання згідно вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 1.02.2006 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України суд,-

                                                         З А С У Д И В:

ОСОБА_1 по ст.186 ч.2 КК України до 4 років 2-х місяців  позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднати невідбуту міру покарання згідно вироку Білоцерківського міськрайонного суду від 1.02.2006 року і остаточну міру покарання призначити у вигляді 5-ти років позбавлення волі.

Відбуття покарання рахувати з 2.12.2008 року.

       Запобіжний захід засудженому  до вступу вироку в законну силу залишити утримання під вартою в слідчому ізоляторі № 13 державного депертаменту України в Київській області.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку, засудженому з моменту вручення копії вироку.

                                                          СУДДЯ: