ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 р. | № 11-02/4460-575 (02/575) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Ярміс” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. та рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2005р.
у справі №11-02/4460-575 господарського суду Черкаської області
за позовом Приватного малого підприємства “Ярміс”
до Закритого акціонерного товариства “АТП-2361”
про стягнення 419 582,82грн.
за участю представників:
ПМП “Ярміс” –Макота М.А.;
ЗАТ “АТП-2361” –Чубик Л.П.
В судовому засіданні з 04.07. по 18.07.2006р. оголошувалась перерва.
в с т а н о в и л а :
Приватне мале підприємство “Ярміс” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства “АТП-2361” 98 184грн., у т.ч. 42 306грн. основної заборгованості, 6 219грн. за користування грошовими коштами, 27847грн. пені, 18 110грн. збитків від інфляції, 3 702грн. в рахунок трьох процентів річних.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не виконані в установлений строк зобов’язання з оплати виконаних згідно контракту №2 від 05.01.98р. робіт щодо прибудови сорококвартирної блоксекції (т.1 а.с.2-3).
Відповідач у справі – ЗАТ “АТП-2361” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- контракт №2 від 05.01.98р. укладений від його імені незаконно;
- позивач не міг виконувати роботи, визначені контрактом, оскільки не мав відповідної ліцензії;
- пропущено строк позовної давності за частиною вимог;
- вимоги в частині стягнення штрафних санкцій є необгрунтованими.
Крім того, відповідачем оспорюється сам факт виконання таких робіт позивачем (т.1 а.с.25-27).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Під час нового розгляду спору у даній справі, ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.01.2004р., зазначену справу об’єднано зі справою №11-02/4460 господарського суду Черкаської області (т.2 а.с.53).
У справі №11-02/4460 ПМП “Ярміс” заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача –ЗАТ “АТП-2361” 321 668,82грн. заборгованості, у т.ч. 312299,82грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 9368,9грн. в рахунок трьох процентів річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань з оплати виконаних робіт за умовами контракту №1 від 04.01.97р. (т.2 а.с.55).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем збільшено розмір заявлених ним вимог до 458 662,81грн. (т.2а.с.160).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.10.2005р. у позові відмовлено (т.2 а.с.177).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:
- позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про оплату виконаних робіт за контрактом №1 від 04.01.97р.;
- причини пропущення строку позовної давності не є поважними;
- не доведено фактичне виконання робіт за контрактом №2 від 05.01.98р.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2005р. залишено без змін (т.3 а.с.45-47).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПМП “Ярміс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги задовольнити.
У поданій касаційній скарзі ПМП “Ярміс” посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права судами.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлено, що між сторонами у справі –ЗАТ “АТП-2361” та ПМП “Ярміс” 04.01.1997р. укладено контракт №1, предметом якого є оплатне виконання за замовленням відповідача робіт з будівництва прибудови сорококвартирної блоксекції до жилого будинку по вул. Я.Галана, 19 у м. Черкаси.
Крім того, 05.01.98р. між цими ж сторонами укладено контракт №2, предметом якого також є оплатне виконання за замовленням відповідача будівельних робіт на об’єкті –прибудова сорококвартирної блок-секції до жилого будинку по вул. Я.Галана,19 у м. Черкаси.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення контрактів), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
Отже, зазначені контракти є підставою для виникнення у його сторін визначених контрактами зобов’язань.
За своєю правовою природою зобов’язання, що виникли в силу укладення зазначених контрактів є підрядними.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за вищевказаними контрактами в частині оплати виконаних робіт.
В силу ст.161 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
За умовами контракту №1 від 04.01.97р., виконані роботи оплачуються з урахуванням індексу інфляції на підставі довідок про вартість виконаних робіт та витрат форми №3/1 платіжними дорученнями протягом 15 днів з дня підписання форми №3/1.
Як встановлено судами, відповідні форми №3/1 підписані в червні-жовтні 1997р.
Оскільки позивач звернувся з відповідним позовом (щодо оплати робіт за контрактом №1 від 04.01.97р.) лише у грудні 2003р., суди дійшли обґрунтованого висновку щодо пропущення позивачем строку позовної давності за вимогами у цій частині.
Так, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, що визначено ст.75 ЦК УРСР. При цьому, відповідно до ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові; однак, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Між тим, судами не встановлено причин, які об’єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись з відповідним позовом до суду.
Посилання позивача на те, що строк позовної давності перервався поданням ним позову до арбітражного суду Черкаської області щодо стягнення з відповідача 20 000грн. пені за невиконання зобов’язань з оплати виконаних за контрактом №1 від 04.01.97р. робіт не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ст.79 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
Таким чином, пред’явлення позову перериває перебіг строку позовної давності лише у разі подання його з дотриманням встановлених вимог. Крім того, пред’явлення позову по додаткових вимогах не перериває перебігу строку позовної давності по основній вимозі.
Отже, суди обґрунтовано відмовили у позові в частині стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до контракту №1 від 04.01.97р.
Також є правильним висновок судів щодо відмови у позовні в частині стягнення заборгованості за контрактом №2 від 05.01.98р. за виконані роботи.
За умовами контракту, здача-приймання робіт визначається актом прийому-передачі, підписаним сторонами (п.4.2.).
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог та переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, суди не встановили факту виконання таких робіт на підставі наданих сторонами доказів.
Між тим, відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. прийнята з урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. у справі №11-02/4460-575 господарського суду Черкаської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Ярміс” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.