ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 року Справа № 904/10030/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Дмитренко Г.К.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

представники апелянта, сторін та третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/10030/14

за позовом фізичної особи - підприємця Калиниченка Олександра Івановича, м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Альфа-Мур", м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська міська рада, м.Дніпропетровськ

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні автостоянкою

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/10030/14 заяву Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами про визнання за КП "Міськавтопарк" права власності на майданчик для паркування повернуто без розгляду на підставі пп. 4 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в порушення приписів ГПК України, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та доказів надсилання сторонам та учасникам судового процесу позовної заяви та доданих до неї документів.

Не погодившись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає означену ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/10030/14.

В обґрунтування викладених вимог апелянт зазначає про те, що, повертаючи без розгляду зустрічний позов КП "Міськавтопарк", суд лише вказав про неналежну оплату зустрічного позову судовим збором та про ненадання розрахункового документа, що підтверджує факт відправки копії зустрічного позову. Втім, на думку апелянта, в ухвалі відсутні посилання на норми ГПК України, яким нібито суперечить зустрічний позов. Крім того, судом не враховано норми ГПК, що регулюють питання третіх осіб з самостійними вимогами. Також скаржник посилається на не дотримання судом приписів ст.86 ГПК України, якою встановлено вимоги щодо змісту ухвали господарського суду. До того ж, КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради з посиланням на ч.1 ст.55 Конституції України, якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом, та на ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, вважає, що оскаржувана ухвала за відсутності належної вмотивованості та обґрунтованості обмежує права на пред'явлення та розгляд його самостійних позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Іванова О.Г. у відпустці, на підставі розпорядження секретаря судової палати від 29.05.2015р. для розгляду справи №904/10030/14, апеляційну скаргу КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради було прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Величко Н.Л., Дмитренко Г.К. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.06.2015р. о 12:00 год.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 03.06.2015р. Однак представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони не скористалися наданим їм правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представників сторін не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, викладені в апеляційній скарзі доводи в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявилися безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. порушено провадження у справі № 904/10030/14 за позовом фізичної особи-підприємця Калиниченка Олександра Івановича до Приватного підприємства "Альфа-Мур", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська міська рада, про зобов'язання Приватного підприємства "Альфа-Мур" усунути Калиниченку Олександру Івановичу перешкоди в користуванні автостоянкою на 45 автомашин, яка складається з: Літ. А - сторожка металева, № 1, 2, 3 - спорудження, І - мостіння, та розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, 7-Б, шляхом її звільнення та винесення за межі автостоянки належної Приватному підприємства "Альфа-Мур" на праві власності тимчасової споруди.

Під час розгляду даної справи Комунальне підприємство "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою № 382/6 від 05.05.2015р. з вимогами залучити КП "Міськавтопарк" до участі у справі №904/10030/14 в якості третьої особи із самостійними вимогами про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні автостоянкою та про визнання за КП "Міськавтопарк" права власності на майданчик для паркування за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гладкова, 7-Б.

За наслідками розгляду вказаної заяви КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради господарським судом й була винесена оскаржувана ухвала про повернення цієї заяви без розгляду.

Відповідно до статті 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Відповідно до роз'яснень, які надані господарським судам у п. 1.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК України, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (ст. 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також докази сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду у випадку ненадання доказів слати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України, також є підставою для суду повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Як було встановлено судом першої інстанції, КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради до позовної заяви як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не було додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Водночас судом встановлено, що КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради не подано доказів надсилання сторонам та учасникам судового процесу копії цієї заяви з доданими до неї документами.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, безпосередньо в її тексті КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради не посилається на ті обставини, що до поданої заяви із самостійними вимогами на предмет спору ним додавались докази оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, а також докази надсилання сторонам та третій особі копії цієї заяви з доданими до неї документами.

Дослідивши матеріали судової справи колегія суддів встановила, що звертаючись до суду апеляційної інстанції КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради не надало оригінал своєї заяви із самостійними вимогами та доданими до неї документами з відміткою суду щодо її надходження, яка була повернута без розгляду оскаржуваною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області.

Таким чином, заявник у апеляційній скарзі не спростував шляхом надання суду апеляційної інстанції належних доказів факту існування у суду першої інстанції законних підстав для повернення без розгляду КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради його заяви як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з підстав, передбачених пп. 4 та 6 ч.1 ст. 63 ГПК України, так як означену заяву було подано з порушенням вимог, викладених у ст. ст. 54 - 58 ГПК України.

Як встановила колегія суддів, не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваної ухвали за своїм змістом та формою вимогам, які встановлені ст. 86 ГПК України.

Щодо доводів КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради про те, що оскаржувана ухвала обмежує його права на пред'явлення та розгляд його вимог за відсутності вмотивованості та обґрунтованості, то вони відхиляться колегією суддів з наступних підстав.

Частина 1 ст. 55 Конституції України, на яку посилається апелянт, встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положення ч. 2 ст. 124 Конституції України визначають, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на дату винесення оскаржуваної ухвали) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим, посилання КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради на обмеження місцевим господарським судом його конституційного права на захист судом прав і свобод від порушень і протиправних посягань, на думку колегії суддів не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної судової справи, оскільки наявність права на подання позовної заяви до суду за захистом порушеного права не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття до провадження позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених процесуальним законом, адже, за змістом однієї із основоположних засад судочинства - принципу законності, суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен неухильно додержуватись норм процесуального права.

До того ж, як правильно зазначив місцевий господарський суд, згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення такої позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, тобто повернення позивачу вказаної позовної заяви не позбавляє його у доступі до правосуддя.

Отже, при винесенні господарським судом Дніпропетровської області оскаржуваної ухвали від 12.05.2015р. про повернення без розгляду поданої КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради заяви про залучення до справи у якості третьої особи із самостійними вимогами місцевий господарський суд діяв в межах своїх повноважень, встановлених Конституцією України, вищевказаними Законами України та відповідно до процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України, а вчинена цим судом процесуальна дія не може вважатися обмеженням права КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради на доступ до правосуддя, оскільки не позбавляє вказане підприємство такого права шляхом повторного звернення до суду з дотриманням усіх вимог процесуального закону щодо порядку оформлення та подання позовної заяви.

З урахуванням викладеного колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального права, підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для її скасування немає, тому ця ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 99, 101, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/10030/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя Г.К. Дмитренко