ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

03 липня 2006 р.

№ 6/183

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Едіалєс”, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області

на	постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2006

у справі

господарського суду Дніпропетровської області № 6/183

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Балівський завод залізобетонних виробів”, с. Партизанське, Дніпропетровської області

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Едіалєс”

про	стягнення  21 339 грн.

та зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  “Едіалєс”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю  “Балівський завод залізобетонних виробів”

про	стягнення  64 982 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явилися;

від відповідача –Донець С.О.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Балівський завод залізобетонних виробів” у травні 2005 року звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” 21 339 грн. заборгованості за поставлений товар, а після уточнення –                 12 349 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з позовними вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” звернулося у липні 2005 року до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Балівський завод залізобетонних виробів” пені за кожний день прострочки непоставленого товару в сумі 64 982 грн. 77 коп., а після уточнення позовних вимог –62 643 грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2005 (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено в повному обсязі у зв’язку з їх недоведеністю, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 43 458 грн. 98 коп. пені в межах шестимісячного строку, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 (судді: Ясир Л.О. –головуючий, Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення скасовано, первісний позов задоволено у зв’язку з його обгрунтованістю та стягнуто з відповідача на користь позивача 12 349 грн.             25 коп. основного боргу, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, оскільки згідно договору настання відповідальності передбачено лише за умови попередньої оплати продукції.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” просило постанову апеляційної інстанції скасувати. Рішення місцевого суду у частині відмови у задоволені первісного позову залишити в силі, зустрічні позовні вимоги задоволити у сумі 44 245 грн. 22 коп., покликаючись на те, що апеляційною інстанцією через порушення Господарського процесуального кодексу України неправильно встановлені фактичні обставини справи та застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Заслухавши представника відповідача, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що 16.12.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Балівський завод залізобетонних виробів” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” укладено договір № 16/12, згідно якого позивач зобов’язувався передати відповідачу вироби згідно специфікації, а відповідач –сплатити  відповідні вироби на умовах, передбачених договором. А також, договір від 29.12.2003 № 29/12 про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” Товариству з обмеженою відповідальністю “Балівський завод залізобетонних виробів” щебеню з природного каменю.

Під час виконання зазначених договорів у сторін виникла взаємна заборгованість, яка була погашена у результаті взаємозаліку. Твердження позивача про порушення відповідачем строку оплати поставленого товару, не прийнято до уваги, оскільки згідно пункту 5.1 договору № 16/12 поставлені вироби повинні були оплачені протягом 3-х днів з часу виставлення позивачем рахунків на оплату. Відповідач отримав рахунки на оплату 10.05.2005. Станом на час отримання рахунків зобов’язання відповідача перед позивачем було припинено, шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, а саме поставки за договором № 29/12 від 29.12.2003. Припинення господарських зобов’язань відповідача перед позивачем підтверджено актом заліку взаємних вимог від 30.11.2004. У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 12 349 грн. 25 коп. є документально недоведеними.

Між тим апеляційна інстанція виходила з того, що після проведення взаємозаліку заборгованість становила 12 349 грн. 24 коп., докази погашення якої не надано відповідачем, тому вона підлягала стягненню.

Із такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів погодитись не можна з таких підстав.

Судами установлено, що між сторонами у справі мали місце як договірна, так і поза договірна поставка товарів, проте місцевим господарським судом під час підготовки справи до розгляду та у процесі її розгляду всупереч вимогам пункту 4 частини 1 статті 65 Господарського процесуального кодексу України не було зобов’язано сторони провести звірку розрахунків за поставлену продукцію в межах договору та окремо –поза договору. Ця обставина стала однією з підстав для недостатньо обгрунтованого висновку апеляційного господарського суду щодо невірності тверджень відповідача про те, що при укладенні сторонами акту заліку взаємних вимог, була допущена арифметична помилка і взаємозалік слід було провести на суму 303 098 грн.     88 коп., оскільки відповідач при розрахунку вартості поставленого йому товару виходив з базової ціни без урахування змісту в панелях металевих деталей.

Разом з тим, при ухваленні рішення, у цій частині позовних вимог, місцевий господарський суд з тих же підстав недостатньо обгрунтовано прийшов до висновку про завищення позивачем ціни на товар, що стало також однією з підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, обидві судові інстанції не дослідили об’єми,  вартість товарів і строки їх поставки в межах договору та наявності узгодження зміни вартості продукції в установленому порядку та окремо об’єми і вартість товарів, поза договірних поставок та узгодження вартості продукції в установленому порядку.

Судами не було чітко визначено правову природу виникнення спірних правовідносин, з урахуванням фактичних стосунків сторін, зміст яких, як убачається з матеріалів справи, полягав у тому, що одна сторона поставляла щебінь, а інша –залізобетону продукцію. Крім того, не здійснено розмежування між договірними та поза договірними поставками товарів, що призвело до ускладнення розв’язання господарсько-правового спору і викликає сумніви в обгрунтованості рішень судів, як першої так і апеляційної інстанцій.

Більше того, ні місцевим, ні апеляційними господарськими судами не здійснено правової оцінки договору № 29.12.2003 № 29/12 з урахуванням, якого був здійснений взаємозалік.

Зважаючи на те, що судами у повному об’ємі не досліджені обставини справи щодо заборгованості між сторонами у справі, тому не можливо дійти висновку про існування попередньої плати, а відтак і обгрунтованості зустрічних вимог про стягнення пені за прострочку поставки продукції.

Перевіряючи законність та обгрунтованість ухвалених судових актів, колегія суддів звертає увагу на взаємовиключність висновків обох судових інстанцій, які всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не в повній мірі дослідили наявні в матеріалах справи докази, що призвело до неповноти встановлення фактичних обставин справи.

Установивши неповноту встановлення фактичних обставин справи, помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвели до ухвалення неправильних рішень, які не можливо усунути у процесі касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності їх скасування, із передачею матеріалів справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід  взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення фактичних обставин справи і, в залежності від установленого, ухвалити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Едіалєс” задоволити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 у справі № 6/183 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя

В.Я. Карабань

Суддя

Л.В. Ковтонюк

Суддя

В.В. Чабан