УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 3660/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача Хмурий Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львів апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-5068/12/1370 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002601700 від 23.03.2012 року, №0002671700 від 29.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач без достатніх на те підстав прийшов до висновку про порушення податкового законодавства позивачем, а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-5068/12/1370 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012р. № 0002601700; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012р. №0002671700.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби правонаступником - Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 008357.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

На підставі наказу відповідача - від 30.01.2012 року №40 та направлення на перевірку старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевіркової роботи відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Яворівському районі Худобою І.Я. та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Каснакіною Л.І., проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2011 р.

В акті перевірки від 07.03.2012 року №306/17-0/3301403018 органом ДПІ зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV та п.177.2 ст.177, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року №0002601700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 187366,95 грн. і застосовано штрафні санкції 42826,54 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 року №0002671700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 172826,00 грн.

Згідно з нормами п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, факт поставки позивачу придбаного ним товару (сала) на суму 107071,87 грн. підтверджується оформленою вантажною митною декларацією ВМД 019706 від 15.10.2010 року, тобто первинним документом, який фіксує та підтверджує відповідну господарську операцію, факт наявності якої відповідачем не заперечується.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Стаття 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства, зокрема, визначає свободу договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Глава 77 Цивільного кодексу України визначає положення про спільну діяльність.

Статтею 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Виходячи з відповідних норм законодавства, позивач, як фізична особа-підприємець, на законних підставах може здійснювати будь-яку господарську діяльність, не заборонену законом і спрямовану на отримання доходу, причому як самостійно так і спільно з іншими особами.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, на підставі договору оренди від 25.12.2008 року Новояворівською міською радою приватному підприємцю-фізичній особі ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку, на якій споруджується готель.

11.08.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області приватному підприємцю-фізичній особі ОСОБА_7 було видано дозвіл №29/112-09 на виконання будівельних робіт з будівництва готелю, як замовнику даного будівництва.

Для досягнення поставленої цілі щодо здійснення будівництва готелю між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 було укладено угоду про співпрацю від 10.07.2011 року, відповідно до п.2 угоди, сторони зобов'язалися спільно діяти для досягнення спільних цілей у відповідності до завдань, програм дій, соціальних і економічних інтересів кожної із сторін.

Враховуючи необхідність проведення своєчасного і повного фінансування, відсутність достатнього досвіду в такій діяльності, відсутність вільного часу, а тому на виконання укладеної ними угоди про співпрацю, за взаємною згодою і від імені обох сторін угоди про співпрацю, позивачем було укладено з ДП «Моноліт» договір від 10.07.2011 року №13-11 на виконання будівельних робіт з будівництва готелю на 32 місця та кафе на 44 місця по вул. Зелена у м. Новояворівську.

Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги закріплений законом принцип свободи договору та надання статтею 213 ЦК України права тлумачення правочину сторонам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угода про співпрацю була укладена саме між сторонами на тих умовах, про які вони заявляють в суді.

Згідно з ст.1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Статтею 1134 ЦК України визначено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Оскільки позивач зазначає, що його дії, спрямовані на будівництво готелю, хоча і є самостійними, але проводяться в спільних інтересах відповідно до угоди про співпрацю, а ОСОБА_7 даних доводів не заперечує, суд погоджується з судом першої інстанції, що дії позивача в частині забезпечення будівництва готелю здійснюються в рамках укладеної угоди про співпрацю, а отже, на виконання ним взятих на себе господарських зобов'язань. Окрім того сам факт виконання відповідних робіт та отримання за поставками контрагентів товарно-матеріальних цінностей для їх виконання відповідачем не оспорюється.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що відповідачем не було встановлено, що будівництво вищезгаданого об'єкту ведеться і за рахунок ФОП ОСОБА_7, а також, що одні і ті ж витрати та суми податкового кредиту включаються у податкову звітність як ФОП ОСОБА_7, так і ФОП ОСОБА_3

З врахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що витрати позивача на проведення відповідних будівельних робіт не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому не могли бути зараховані до складу валових витрат у поданій ним декларації про доходи та майновий стан за 2011 рік є необґрунтованими. Відтак значене свідчить і про безпідставність висновків в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту у жовтні - грудні 2011 року.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховані для визначення об'єкта оподаткування у звітному періоді витрати на проведення будівельних робіт з будівництва готелю підтверджуються виданими підрядником податковими накладними: №10 від 13.07.2011 року на загальну суму 15000,00 грн.; №12 від 22.07.2011 року на загальну суму 40000,00 грн.; №6 від 10.08.2011 року на загальну суму 114720,00 грн.; №1 від 01.09.2011 року на загальну суму 100 000,00 грн.; №6 від 19.10.2011 року на загальну суму 40 000,00 грн.; №9 від 31.10.2011 року на загальну суму 20 000,00 грн.; №2 від 07.11.2011 року на загальну суму 42 000,00 грн.; №6 від 24.11.2011 року на загальну суму 98 000,00 грн.; №8 від 30.11.2011 року на загальну суму 7500,00 грн.; №1 від 31.12.2011 року на загальну суму 226500,00 грн.; №1 від 12.01.2012 року на загальну суму 50 000,00 грн.; №2 від 27.01.2012 року на загальну суму 20 000,00 грн.; №4 від 30.01.2012 року на загальну суму 20000,00 грн.

Крім того, для визначення об'єкта оподаткування у звітному періоді позивачем враховані витрати на придбання в межах угоди про співпрацю у ТОВ «Віконечко» вікон на будівництво, факт поставки яких підтверджується видатковими накладеними №2702127 від 27.02.2012 року, №2702128 від 27.02.2012 року, №2903121 від 29.03.2012 року та податковими накладними № 61 від 22.12.2011року, №80 від 29.12.2011 року, №49 від 27.01.2012 року, №34 від 17.02.2012 року, №49 від 21.02.2012 року, №61 від 27.02.2012 року, №56 від 16.03.2012 року, №96 від 29.03.2012 року.

В рамках угоди про співпрацю позивачем придбано в ТОВ «Золочівагробуд» будівельні матеріали, факт поставки яких підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач не довів в суді правомірності власних дій при проведенні перевірки та прийнятті за її результатами оскаржуваних податкових рішень.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2012 року у справі № 2а-5068/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі..

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.