ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 р. | № 22/284-05-7540 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м.Києві |
касаційну скаргу | Одеського обласного управління юстиції |
на постанову | від 12.01.2006 |
Одеського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 22/284-05-7540 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Юкрейн” |
до | Одеського обласного управління юстиції |
про | стягнення 9827,27 грн. |
В судове засідання представники сторін не з`явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Юкрейн” звернулося з позовом до Одеського обласного управління юстиції, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 8648,06 грн. основного боргу, 433,18 грн. інфляційних нарахувань, 639,46 грн. пені та 106,58 грн. річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2005 у справі № 22/284-05-7540 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 вищезазначене судове рішення скасовано. Позов задоволено. Стягнено з Одеського обласного управління юстиції на користь ТзОВ “Глобал Юкрейн” 8648,06 грн. основного боргу, 433,18 грн. інфляційних збитків, 639,46 грн. пені та 106,58 грн. річних.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.01.2006, а рішення суду першої інстанції від 07.10.2005 залишити без змін. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 34 ГПК України.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 18.12.2003 між сторонами у справі був укладений договір № 16, термін дії якого був пролонгований додатковою угодою № 1 від 16.03.2004 до 31.12.2004, згідно якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується забезпечувати з моменту підключення безперебійний доступ до інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України на робочих місцях в органах державної виконавчої служби Одеського обласного управління юстиції. Умовами договору також було передбачено, що відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги у розмірі, порядку та строки, визначені договором, а саме, сплачувати згідно додатку до договору 830 грн. за один календарний місяць за один відділ ДВС замовника, що обслуговується. Крім того, відповідач зобов`язався протягом п`яти робочих днів з дати виконаних робіт, постачання та заміни обладнання, поновлення програмного забезпечення для доступу до інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України, на робочих місцях замовника приймати рішення про підписання акта виконаних робіт чи надати свої зауваження, а у разі погодження сторонами наданих зауважень, виконавець за свій рахунок усуває виявлені недоліки. Оплата здійснюється шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача протягом п`яти банківських днів з дня отримання рахунків, що виставляються позивачем до 5 числа місяця, наступного за звітним. У випадку несвоєчасної оплати замовником послуг він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Судами також було встановлено, що актами від 06.10.2004, 07.10.2004, 19.10.2004, 20.10.2004 був підтверджений факт початку надання послуг позивачем з доступу до інформаційних ресурсів Міністерства юстиції України чотирьом відділам ДВС, зафіксовано, що роботи виконані у повному обсязі і робочі місця готові до експлуатації.
На оплату наданих послуг позивачем були виставлені відповідні рахунки, які надіслані та отримані відповідачем, однак зазначені рахунки відповідачем оплачені не були, акти наданих послуг повернуті непідписаними без оформлених зауважень, претензія від 17.12.2004 відхилена листом від 15.01.2005 з посиланням на неналежне підключення відділів ДВС, незабезпечення доступу до інформаційних ресурсів та з пропозицією від 03.12.2004 про розірвання договору від 18.12.2003. У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст. 526, 530, 901, 903 ЦК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 8648,06 грн. основного боргу, 433,18 грн. інфляційних збитків, 639,46 грн. пені та 106,58 грн. річних. При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що, за наданими по справі доказами, підтверджується як виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, так і заборгованість відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг. Відповідні заперечення останнього апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги з огляду на їх бездоказовий характер.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеського обласного управління юстиції залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 у справі № 22/284-05-7540 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.