ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 876/2405/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника відповідача: Баланової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області (третя особа Теребовлянський психоневрологічний будинок-інтернат) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним адміністративних позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області (далі - УПФУ в Теребовлянському районі) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 за віком на пільгових умовах №12/К-14 від 18.07.2014 р. та №5452/03 від 29.10.2014 р., зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області зарахувати трудовий стаж роботи згідно поданих документів, до загального пільгового стажу з внесенням відомостей до пенсійної бази, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до чинного законодавства.

Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року позов було задоволено. Визнано протиправною відмову УПФУ в Теребовлянському районі зарахувати до трудового стажу період догляду за інвалідом ІІ групи з дитинства та зобов'язано відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період догляду за інвалідом ІІ групи з 17.05.2007 р. та призначити пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржило УПФУ в Теребовлянському районі. Апеляційну скаргу мотивує тими самими підставами що і заперечення, вказує, що призначення опікунства над недієздатною особою не дає право на зарахування страхового стажу за період з 07.05.2007 р. по даний час. Крім того, позивачка знаходиться на повному державному забезпеченні в Теребовлянському психоневрологічному будинку-інтернаті з 29.07.2008 р., що не дає права для обчислення загального стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Баланову М.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. виповнилося 55.

14.07.2014 р. ОСОБА_2 звернулась із заявою до УПФУ в Теребовлянському районі про призначення пенсії відповідно п.7-2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, рішенням УПФУ в Теребовлянському районі №12/К-14 від 18.07.2014 р. їй було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю 30 років страхового стажу та зазначено, що період по догляду за інвалідом ІІ групи, тобто з 07.05.2007 р. не зараховується до страхового стажу, тому в неї недостатньо пільгового стажу для призначення відповідного виду пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, достатнього для призначення дострокової пенсії відповідно до п. 7-2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням всіх обставин по справі, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 7-2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до довідки ДНЗ Тернпільського центру професійно-технічної освіти ОСОБА_2 працювала у вказаному технічному закладі з 01.09.1975 р. по 15.07.1976 р.р., з 06.08.1976 р. по 22.06.1977 р. була направлена у Тернопільський бавовняний комбінат на роботу знімальницею пряжі по 3-му розряду в прядильний цех №2, з 21.06.1978 р. по 29.03.1984 р. перебувала у відпустці по догляді за дитиною, з 29.03.1984 р. по 26.03.1994 р. працювала санітарко. Микулинецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації, з 1993 року по 1999 рік працювала в колгоспі ім. «Лесі Українки» села Ладичин Теребовлянського району Тернопільської області.

На момент звернення з заявою про призначення дострокової пенсії страховий стаж позивача складав 23 роки 7 місяців. До страхового стажу не включено період з 07.05.2007 р. по даний час, оскільки за цей період позивач не сплатила страхові внески.

Як вбачається з рішення Теребовлянського районного суду від 07.05.2007 р. ОСОБА_2 було призначено опікуном ОСОБА_4, яка визнана недієздатною.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст.24 вказаного Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до довідок №06-07/476-07 від 29.01.2014 р. повідомлено, що ОСОБА_2 на обліку як одержувач компенсації по догляду за ОСОБА_4, не перебувала і не перебуває та жодних видів державних допомог та компенсацій не одержує.

Крім того, довідкою №11 від 26.01.2015 р. повідомлено, що ОСОБА_4 знаходиться на повному державному забезпеченні в Теребовлянському психоневрологічному інтернаті з 29.07.2008 р. по теперішній час.

Враховуючи, що до страхового стажу включається період, протягом якого позивач підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і за який сплачено страхові внески, проте у період з 07.05.2007 р. вони сплачені не були, тому колегія суддів зазначає, що правові підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії, відсутні.

Суд не бере до уваги довідки Теребовлянського психоневрологічного будиноку-інтернату про перебування ОСОБА_4 у відпустці та вважає їх неналежним доказом в сукупності з іншими, які містять в матеріалах справи

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмова УПФУ в Теребовлянському районі у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою, для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області задовольнити.

Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року справі №606/2638/14-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.06.2015 р.