ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2006 р. | Справа № 1/102-64А. |
за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів, м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зустріч", м. Луцьк
про стягнення 7 147 грн. 83 коп.
Суддя Гончар М. М.
Секретар судового засідання Соломка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Ліщук А.В., довір. № 06.10/6 від 07.02.2006 року
від відповідача: Собковський С.М., довір. № 31 від 14.07.2006 року
Відповідно до ст. ст. 27, 29, 30 Кодексу адміністративного судочинства України
сторонам роз’яснено право відводу судді та секретаря судового засідання. Відводу
не заявлено. На підставі ст. ст. 49, 51, 59 КАСУ роз’яснено процесуальні права та
обов’язки сторін.
Суть спору:
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зустріч" про стягнення 7 147,83 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда у 2005 році. Свої вимоги обґрунтувало тим, що ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідач у відзиві та представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити позивачу у задоволенні позову з тих підстав, що у 2005 році на підприємстві працював 1 інвалід відповідно до встановленого нормативу та щомісячно подавалися Луцькому міському центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, (далі - Закон) визначено норматив працевлаштування інвалідів для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання в розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Відповідно до п. 14 Положення „Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” (з наступними змінами та доповненнями) (далі Положення), підприємства (об’єднання), установи і організації в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Робоче місце згідно п. 3 Положення вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік на підприємстві працював 1 інвалід.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштування інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів, що відповідачем дотримано не було. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач повідомив Луцький міський центр зайнятості (лист №1534/05-06 від 09.06.2006 року).
Відповідно до ст.20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-ХІІ покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).
Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (далі Порядок) встановлено, що суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п. 5) і виплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п. 4). Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11).
Фонд соціального захисту інвалідів, Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичними особами, наділені повноваженнями здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а у разі несплати стягнення їх у судовому порядку (п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, п. 11 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767). Здійснювати функції контролю за своєчасним і повним надходженням коштів до бюджету неможливо без обліку і стягнення Фондом штрафних санкцій з підприємств (об’єднань), установ і організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не виплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Ст. 124 Конституції України гарантує Фонду право звертатись до суду з даними вимогами.
Згідно звіту відповідача форми № 10-ІІ І про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньо облікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 році складала 23 чоловік, з них 1 інвалід, фонд оплати праці штатних працівників становив 164,4 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –
7148 грн. Проте, обчислення загальної чисельності працюючих має здійснюватись відповідно до Інструкції із статистики чисельності працівників зайнятих в народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 року № 171. За п. 3.3.3. Інструкції середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Господарський суд враховуючи працевлаштування відповідачем одного інваліда, який був звільнений за власним бажанням, а також щомісячні звіти в центр зайнятості із зазначенням вільних місць для працевлаштування інвалідів та керуючись ч. 1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 71, 94, 158-163 , п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , - господарський суд ,-
постановив:
В позові Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зустріч", м.Луцьк про стягнення 7 147 грн. 83 коп. відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя М.М. Гончар
Постанова у повному обсязі
складена 19.07.2006 року