ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2006 р. | Справа № 1/93-64А |
За позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк
до Приватного підприємства "Рембудсервіс"
про стягнення 4 218,18 грн. штрафних санкцій
Головуюча суддя Гончар М.М.
При секретарі Соломка О.М.
Представники:
Від позивача: Ліщук А.В. - представник, довіреність №06.10/6 від 07.02.2006 р.;
Від відповідача: н/з
Права та обов’язки представнику позивача роз’яснені відповідно до ст.ст. 49,51 КАС України.
Відводу складу суду не заявлено.
Суть спору: Позивач-Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з Приватного підприємства "Рембудсервіс" 4 218,18 грн. штрафних санкцій за непрацевлаштування 1 інваліда у 2005 році. Свої вимоги обґрунтувало тим, що ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Норматив для працевлаштування відповідачем в 2005 році інвалідів становив 1 особа. Згідно розділу 2 Звіту за 2005 р. відповідачем не виконано нормативу по працевлаштуванню 1-го інваліда. Розмір штрафних санкцій складає 4 218,18 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідачем не було представлено доказів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що передбачено п.п.3,5,14 Положення „Про робоче місце інваліда.
Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, про поважні причини неявки не повідомив, хоча розгляд справи відкладався ухвалою суду від 05.07.2006 року у зв’язку з його неявкою у судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
Із досліджених матеріалів справи, господарський суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 22 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 1 інвалід, а фактично у звітному періоді на підприємстві було працевлаштовано одного інваліда.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно додатку до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, а саме списку працюючих інвалідів - штатних працівників, відповідачем фактично в 2005 році було працевлаштовано 1 інваліда.
Разом з тим, з врахуванням п.п. 3.3.1.-3.3.3. "Інструкції із статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві", затвердженої Наказом Міністерства Статистики України від 07.07.1995 р. №171, середньооблікова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача в 2005 році становить 0 осіб.
Таким чином, відповідач, згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, маючи норматив для працевлаштування - 1 інваліда, не виконав його взагалі.
Оскільки відповідачем не працевлаштовано одного інваліда, суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано встановлений законодавством норматив із працевлаштування 1-го інваліда.
Із вищезгаданого звіту вбачається, що середня річна заробітна плата на даному підприємстві складає 4,2 грн. - відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 4218,18 грн. за непрацевлаштування одного інваліда.
Дана заборгованість підприємством не сплачена.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та правомірно застосовано санкції за непрацевлаштування одного інваліда.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд ,-
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Рембудсервіс", м. Ковель, вул. Л.Українки, 12/230, код 32232346 (відкритих рахунків в установах банків немає) на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського,3А) та зарахувати в доход державного бюджету м. Ковеля 50070000, р/р 31214230600004, інд. код 21740379 банк УДК у Волинській області, МФО 803014 4 218 грн. 18 коп. штрафних санкцій.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя М.М. Гончар
Дата виготовлення повного
тексту постанови –19.07.2006 р.