Справа № 22Ц - 55/2009p.               Суддя 1-й інстанції: Ямкова О.О..

Категорія-37                                      Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У X В АЛА

2009 р.,  січня місяця,  21 дня      Судова колегія судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:        Галущенка О.І.

суддів: Колосовського С. Ю, Шолох З.Л.

при секретарі:    Фірсова Т.В.

за участю

відповідачів -       ОСОБА_3,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 27.10.2008 р.,  у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування,

встановила:

15.09.2008 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування.

Позивач зазначав,  що 17.10.1985 р. він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом у вигляді 13/15 житлового АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3,  яка на час відкриття спадщини досягла віку непрацездатності,  подала заяву про прийняття спадщини,  але свідоцтва про право на спадщину до цього часу не отримала.

Посилаючись на ці обставини він просив визнати за ним право на 2/15 частки цього ж будинку в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Центрального районного суду м.  Миколаєва від 27.10.2008 р. постановлено про відмову у  задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення його позовних вимог,  посилаючись на те,  що судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

До спадщини,  яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 у 1985 р. мають застосовуватися норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 р.

Згідно зі  ст.  534 ЦК 1963 р. за заповітом фізична особа вправі заповідати все своє майно чи його частку,  як своїм спадкоємцям так і особам,  які не входять до кола спадкоємців за законом.

При цьому,  згідно з приписами  ст.  535 цього ж Кодексу,  вважаються такими,  що прийняли спадщину,  особи з числа спадкоємців першої черги,  які на момент відкриття спадщини були непрацездатними.

2

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_3,  являючись дочкою ОСОБА_6 та спадкоємцем першої черги,  після відкриття спадщини,  в межах встановленого  ст.  549 ЦК 1963 p. строку,  подала заяву про її прийняття (а.с-26 ). На час відкриття спадщини вона досягла 57 - річного віку,  тобто була непрацездатною.

Встановлене свідчить,  про те,  що вона прийняла спадщину у вигляді обов'язкової долі,  але за отриманням свідоцтва про право на спадщину не зверталась.

Цивільним кодексом 1963 р. термін звернення за отриманням такого свідоцтва в часі не обмежувався,  оскільки,  відповідно до приписів  ст.  548 цього ж Кодексу спадщина,  яка прийнята,  визнається такою,  що належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Саме тому,  при видачі свідоцтва ОСОБА_1 нотаріусом були враховані ці обставини і з дотриманням вимог закону визначено його спадкову долю за заповітом у розмірі 13/15 часток житлового АДРЕСА_1.

Нотаріусом приймались заходи для з'ясування причин неотримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем,  який прийняв обов'язкову долю у спадщині,  про що свідчить лист нотаріуса від 06.05.1985 р.( а.с-27).

З врахуванням цих же обставин нотаріусом у свідоцтві з належних підстав зазначено,  що на 2/15 частки будинку свідоцтво не видано (а.с-34 зв.)

Встановлене свідчить про те,  що частка спадщини у вигляді 2/15 частки спірного будинку прийнята ОСОБА_3 і що лише від її волі залежить подальший перехід права власності на неї.

Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи,  дав належну оцінку наданим доказам і ухвалив обґрунтоване та законне рішення про відсутність правових підстав для визнання права на спірну частку за позивачем.

Посилання апелянта на те,  що ОСОБА_3 відмовилась від спадщини,  не відповідають вимогам норм ЦК 1963 р. та дійсним обставинам справи,  оскільки таких дій вона,  в межах строку,  визначеного  ст.  553 ЦК 1963 р.,  не здійснила.

Інші доводи апелянта також не можуть бути враховані при перегляді рішення місцевого суду,  оскільки його висновків не спростовують

Керуючись  ст.  ст.  303,  307,  308,  314-315 ЦПК України,  судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити,  а рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 27.10.2008 р.-залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.