Справа № 303/4172/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ВіЕс Банк», приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцуські-Торжаш Вікторії Ласлівни, третя особа МП «Нова» про зобов'язання вчинити певні дії та зняти заборону відчуження квартири,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17.10.2007 року між малим підприємством «Нова» (далі: Підприємство) та ВАТ «Електрон Банк», який в подальшому був переіменований в ПАТ «Фольксбанк», а потім в «ВіЕс Банк» - далі Банк) було укладено кредитний договір № КР 22336, згідно умов якого Банк відкрив Підприємству мультивалютну кредитну лінію на суму 100 000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном погашення 16.10.2012 року.

03.10.2012 р. сторони уклали додаткову угоду № 5 до кредитного договору № КР 22336, за умовами якої банк відкрив позичальнику моновалютну кредитну лінію в розмірі 19 800,00 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних та повернути кредит до 16.10.2014 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань Підприємства за цим кредитним договором 17.10.2007 року між ВАТ «Електрон Банк» з однієї сторони, МП «Нова» з другої сторони, майновими поручителями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з третьої сторони, був укладений іпотечний договір, згідно якого майнові поручителі передали в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

05.10.2012 р. сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. від 17.10.2007 року.

Позивач зазначала, що незважаючи на повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та неодноразові звернення боржника та позивача, Банк відмовляється видати довідку про погашення кредиту, а нотаріус через відсутність довідки відмовляє у знятті заборони відчуження квартири.

Посилаючись на дані обставини позивач просила: 1) зобов'язати ПАТ «ВіЕс Банк» видати: лист іпотекодержателя про повне виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; заяву іпотекодержателя про повне виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором; заяву про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна; примірники правочинів, що містять запис про накладення заборони; 2) зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену згідно іпотечного договору від 17.10.2007 року та договору про внесення змін до іпотечного договору від 05.10.2012 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.12.2014 року ухвалено зобов'язати ПАТ «ВіЕс Банк» видати по кредитному договору від 17.10.2007 року та додатковій угоді № 5 від 03.10.2012 року № КР22336, а також іпотечному договору від 17.10.2007 року і договору про внесення змін до іпотечного договору від 05.10.2012 року за № 6402: - лист іпотекодержателя про повне виконання боржником МП «Нова» в особі ОСОБА_6 зобов`язань за основним договором; - заяву іпотекодержателя про повне виконання боржником МП «Нова» в особі ОСОБА_6 своїх зобов`язань за основним договором; - заяву про вилучення обтяження нерухомого майна та примірники правочинів, що містять запис про накладення заборони. Зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену згідно іпотечного договору від 17.10.2007 року та договору про внесення змін до іпотечного договору від 05.10.2012 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Дане рішення оскаржив Банк.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача та представника Банку, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи а повідомлення представника апелянта ОСОБА_9 про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки приватний нотаріус рішення суду не оскаржив, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо Банку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 17.10.2007 року між Підприємством та Банком було укладено кредитний договір № КР 22336, згідно умов якого Банк відкрив Підприємству мультивалютну кредитну лінію на суму 100 000,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, з кінцевим терміном погашення 16.10.2012 року.

03.10.2012 р. сторони уклали додаткову угоду № 5 до кредитного договору № КР 22336, за умовами якої банк відкрив позичальнику ще моновалютну кредитну лінію в розмірі 19 800,00 доларів США, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних та повернути кредит до 16.10.2014 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань Підприємства за цим кредитним договором 17.10.2007 року між Банком, Підприємством та майновими поручителями ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, згідно якого майнові поручителі передали Банку в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

05.10.2012 р. сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В.Л. від 17.10.2007 року.

12.09.2013 року ОСОБА_6 звертався до банку з заявами, в яких просив надати йому довідку про повне погашення кредиту за кредитним договором № КР 22336, свідоцтво про право власності, а також зняти заборону відчуження квартири (а.с. 8, 9).

07.10.2013 р. ОСОБА_3 звернулася до банку з заявою про видачу довідки про повне погашення заборгованості за кредитним договором № КР 22336 та документів необхідних для зняття заборони відчуження квартири (а.с. 10).

11.11.2013 року банк відмовив позивачеві у наданні довідки про відсутність боргу, оскільки ОСОБА_6 є поручителем по іншим кредитам і відповідає всім своїм майном по зобов'язанню третіх осіб, як солідарний боржник; при цьому, за кредитним договором рахується борг у вигляді пені в розмірі 1119,97 грн. (а.с. 125).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

З наданого в процесі розгляду справи суду апеляційної інстанції розрахунку боргу Підприємства перед Банком за кредитним договором № КР 22336 від 17.10.2007 року видно, що така заборгованість виникла у зв'язку з тим, що на підставі розпорядження Банку № 192 від 31.12.2013 року сплачена Підприємством за період з 18.03.2012 року по 10.09.2013 року пеня в сумі 1119,97 грн. була скерована на погашення пені по іншому кредитному договору № КU007143 від 06.12.2010 року.

З наданого Банком розрахунку видно, що Підприємство своє зобов'язання по кредитному договору № КР 22336 від 17.10.2007 року виконало в повному обсязі, а «заборгованість» Підприємства в сумі 1119,97 грн. виникла у зв'язку з неузгодженими з позичальником діями Банку по скеруванню коштів на погашення іншого кредиту.

При цьому Банк не довів належними й допустимими доказами ту обставину, що Підприємство розпорядилося перерахувати грошові кошти в сумі 1119,97 грн. на погашення заборгованості за іншим кредитним договором.

Тому висновок суду першої інстанції щодо доведеності позову відносно Банку є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог пред'явлених до ПАТ «ВіЕс Банк» залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: