УХВАЛА
Іменем України
„ 3 " лютого 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Слісарчука Я.А., Ткаченка В.Л.
за участю : прокурора Селюченко І.І.,
потерпілої ОСОБА_1
цивільних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
особи щодо якої судом застосовані примусові заходи виховного
характеру ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_5 і цивільних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2008 року, якою щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Радомишль, не судимого,
застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної школи строком на три роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 100000 грн. моральної шкоди і 120 грн. матеріальної шкоди.
Як визнав суд, 20 квітня 2008 року близько 14 год. в АДРЕСА_1, неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, граючись з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 одноствольною мисливською гладкоствольного рушницею моделі "ІжК", 16 калібру, НОМЕР_1, яку незаконно зберігав у своєму помешканні його дід ОСОБА_7, не маючи умислу на умисне, протиправне заподіяння
Справа № 11-859/81-2009 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко В.П.
Категорія: ст. 105 КК України Доповідач: Слісарчук Я.А.
смерті потерпілому, проявивши злочинну недбалість, випадково натиснув на спускову скобу одноствольної мисливської гладкоствольної рушниці яка була у зарядженому стані та здійснив постріл, влучивши при цьому в життєво-важливий орган - голову ОСОБА_6, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді множинних клаптикових ран волосистої частини голови з множинними переломами кісток склепіння черепу, руйнування головного мозку, і таким чином, убив ОСОБА_6
Смерть ОСОБА_6 настала миттєво від вогнепального наскрізного поранення голови, яке супроводжувалось множинними переломами кісток склепіння черепу та руйнуванням головного мозку.
Захисник ОСОБА_5 в апеляції з доповненнями постанову суду просить змінити, застосувати щодо ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру - передати його під нагляд батькам. Вказує на те, що вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру суд не врахував, що ОСОБА_4 вчинив злочин з необережності, середньої тяжкості, щиро розкаявся, за місцем проживання і навчання характеризується виключно позитивно, батьки ОСОБА_3 за місцем роботи і проживання характеризуються позитивно, здійснюють за ним нагляд, займаються його вихованням і добровільно відшкодували ОСОБА_1 12 000 грн. заподіяної шкоди.
Крім цього захисник і цивільні відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказують на те, що суд незаконно стягнув з цивільних відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальну і моральну шкоду, оскільки у справах про застосування примусових заходів виховного характеру цивільний позов про стягнення матеріальної і моральної шкоди не вирішується.
Заслухавши доповідача, особу щодо якої судом застосовані примусові заходи виховного характеру ОСОБА_4 і цивільних відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляцію захисника ОСОБА_4 і апеляцію цивільних відповідачів, потерпілу ОСОБА_1, яка вважала постанову суду законною і обгрунтованою, прокурора про часткове задоволення апеляцій захисника і цивільних відповідачів, скасування постанови суду в частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчинені суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України є правильним.
Посилання захисника про неправильне застосування судом щодо ОСОБА_3 примусового заходу виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної школи, колегія суддів не приймає до уваги.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до правильного висновку про необхідність направлення неповнолітнього до спеціальної школи. З таким рішенням місцевого суду погоджується і колегія суддів, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 вийшов з-під контролю батьків і він не може бути виправлений шляхом застосування до нього інших примусових заходів
виховного характеру, передбачених ст. 105 КК України, в тому числі і такого як передачи під нагляд батькам про, що зазначає в апеляції захисник.
Разом з тим, вирішуючи питання, передбачені ст. 448 КПК України, суд в порушенні вказаних вимог закону та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 року №6 „Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" (п.21), де зазначено, що цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином чи суспільнонебезпечним діянням, у справі про застосування примусового заходу виховного характеру не вирішується, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства, своєю постановою стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову районного суду в частині розв'язання цивільного позову слід скасувати, а позовну заяву - залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції захисника ОСОБА_4 і цивільних відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 листопада 2008 року щодо ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 100000 грн. моральної шкоди і 120 грн. матеріальної шкоди залишити без розгляду.
В решті постанову суду залишити без зміни.