КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.02.2009                                                                                           № 7/12

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Поляк О.І.

 суддів:            Капацин  Н.В.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Цурка Н.О. (дов. № Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008р.);

 від відповідача - Володько В.О. (дов. № 310 від 29.12.2008р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення господарського суду м.Києва від 24.11.2008

 у справі № 7/12 (Якименко М.М.)

 за позовом                               акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 16 289 236,66 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія Київводоканал” 14 901 949,81 грн. боргу, 745 097,49 грн. штрафу, 505 283,82 грн. індексу інфляції та 136 905,54 - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія Київводоканал” своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати за спожиту у період з 01.12.2007р. по 01.09.2008р. електричну енергію.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 7/12 від 24.11.2008р. позов акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задоволено повністю, стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 14 901 949,81 грн. боргу, 745 097,49 грн. штрафу, 505 283,82 грн. індексу інфляції, 136 905,54 грн. – 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за поставлену, згідно договору № 116 на користування електричною енергією від 10.01.1991р., у період з 01.12.2007р. по 01.09.2008р. акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” електричну енергію на загальну суму 19 076 202,52 грн., відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія Київводоканал” розрахувалось частково, сплативши 4 174 252,71 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 901 949,81 грн. Враховуючи те, що відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія Київводоканал” припустилося прострочення оплати за спожиту електроенергію, то відповідно до п. 5.5. зазначеного договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 745 097,49 грн. штрафу. Вимоги акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 505 283,82 грн. – індексу інфляції та 136 905,54 грн. – 3% річних визнано правомірними у відповідності до норм ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 7/12 від 24.11.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому, що сторонами договору № 116 на користування електричною енергією від 10.01.1991р. є підприємство Київські кабельні мережі виробниче енергетичне об’єднання “Київенерго” та Дніпровська водопровідна станція. Пунктом 18 даного договору сторони за договором зобов’язались письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо). Однак, жодних змін у зв’язку зі зміною кредитора та боржника до договору № 116 на користування електричною енергією від 10.01.1991р. не вносилось, а тому сторони договору залишаються підприємства, які припинили свою діяльність внаслідок реорганізації. Також апелянт зазначає про те, що 16.10.1996р. Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до статті 24 Закону України “Про підприємства в Україні”, пункт 4 якої викладено в наступній редакції: підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами України. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями проводяться через установи банків у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до законів України. Таким чином, з часу набрання вказаним Законом чинності порядок розрахунків, встановлений п. 7 договору № 116 на користування електричною енергією від 10.01.1991р., у відповідності до якого розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 9-01 згідно із тарифними групами кожної точки обліку, не відповідає вимогам закону та не підлягає застосуванню, а відтак строк виконання зобов’язання сторонами не встановлений.

В ході розгляду апеляційної скарги, апелянтом було заявлене клопотання про витребування доказів та складення акту звірки взаєморозрахунків, проти якого заперечив позивач. Колегія суддів залишила без задоволення вказане клопотання, визнавши його необґрунтованим.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

10.01.1991р. між підприємством “Київські кабельні мережі”, яке згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995р. № 31 реорганізовано в структурний підрозділ виробничо енергетичного об’єднання “Київенерго”, правонаступником якого є акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (надалі – Енергопостачальна організація) та Дніпровською водопровідною станцією, яку наказом відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” від 18.12.2001р. № 207 ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації каналізаційного господарства ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” (надалі – Споживач) укладено договір № 116 на користування електричною енергією (надалі – Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобов’язалась постачати електричну енергію у відповідності до умов Договору, а Споживач – своєчасно проводити оплату використаної електричної енергії, вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з прейскурантом 09-01 та даним договором, а також знімати та надавати за установленою формою до Енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів (додатки 3.1, 3.2, 3.3) згідно з календарним графіком (додаток 4).

Порядок розрахунків встановлено додатком № 4 до Договору, у відповідності до якого розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються, виходячи з діючих на момент розрахунків тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ. Оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем до 25-го числа.

На виконання умов Договору, акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” у період з грудня 2007р. по вересень 2008р. поставлено відкритому акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київводоканал” електричну енергію в обсязі 40056671,45 кВт/год., про що свідчать наявні в матеріалах справи звіти про спожиту активну та використану реактивну електричну електроенергію за  грудень 2007 року  - травень 2008 року, а також акти, складені позивачем, про надання послуг з поставки активної електроенергії та з компенсації перетікання реактивної електроенергії передачу  за період з грудня 2007 року по серпень 2008 року. Обсяг поставленої позивачем електроенергії відповідач не заперечив.

У відповідності до п.3 додатку № 4 до Договору електропостачальна організація може самостійно знімати показання електролічильника та надавати споживачеві для оплати платіжні документи, рахунки для оплати електроенергії.

Згідно розрахунку позивача, відповідач спожив електроенергії за період з  грудня 2007 року по серпень 2008 року на  загальну суму 19 076 202,52 грн.

Як вбачається з довідки про надходження коштів за спожиту електроенергію у період з грудня 2007р. по вересень 2008р. відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 4 174 252,71 грн.

Задовольняючи позов акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 289 236,66 грн. (14 901 949,81 грн. боргу, 745 097,49 грн. штрафу, 505 283,82 грн. індексу інфляції та 136 905,54 грн. – 3% річних).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

З 01.01.2004р. набрали чинності Господарський та Цивільний кодекси України від 16.01.2003р.

          Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

          Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Оскільки правовідносини між сторонами щодо виконання умов Договору продовжують існувати і після набрання чинності Господарським та Цивільним кодексом України, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Господарського і Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Як встановлено, на виконання умов Договору за період з грудня 2007р. по вересень 2008р. позивач відпустив відповідачеві електричну енергію на загальну суму 19 076 202,52 грн., яку відповідач сплатив частково в сумі 4 174 252,71 грн., в зв’язку з чим у останнього виникла  заборгованість в розмірі 14 901 949,81 грн.          

Станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про повну оплату поставленої позивачем за вказаний період електричної енергії відповідачем не надано.

          Як пояснив позивач, відповідачу поставлялась електроенергія за спірний період і розраховувалась за регульованим тарифом, встановленим для споживачів, які відносяться до другого класу.

Пунктом 3 Договору сторони встановили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються, виходячи з діючих на момент розрахунків тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ.

Пунктом 1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 13.08.1998р. № 1052, в редакції постанови НКРЕ від 15.12.2004р. № 1217 передбачено, що цей Порядок є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно п. 3.2. даного Порядку до другого класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

Відповідно до п.2.1 Договору позивач зобов’язався відпускати електроенергію, як промислову продукцію,  в межах 25,9 кВ.    

          Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін по ПС 110/35/6кВ ДВС та КЛ 6кВ від 10.04.2008р., який є додатком до Договору, сторони погодили, що ВАТ “Акціонерна компанія “Київводоканал” отримує електричну енергію із ступенем напруги 110/35/6кВ, що у відповідності до Порядку визначення класів споживачів відноситься до другого класу тарифної групи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування за спожиту електроенергію за тарифами, які відносяться до другого класу тарифної групи, в зв’язку з чим, доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем суми заборгованості, колегія суддів вважає безпідставним.

Посилання відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на те, що позивач неправомірно здійснює нарахування за використану реактивну енергію, оскільки такі послуги умовами Договору не передбачені, спростовується наявним в матеріалах справи додатком № 5 від 13.06.2001р. до Договору, з якого вбачається, що сторонами погоджено використання  відповідачем реактивної енергії та встановлено відповідну плату, а також порядок розрахунків.

          Пунктом 3 додатку № 4 до Договору сторонами змінено, передбачений п. 7 Договору, порядок розрахунків та встановлено, що оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем до 25-го числа. Таким чином,  доводи апелянта про те, що п. 7 Договору не відповідає вимогам закону та не підлягає застосуванню, а відтак строк виконання зобов’язання за Договором не встановлений, колегія суддів вважає помилковими. Посилання на відсутність доказів отримання відповідачем рахунків на оплату спожитої електроенергії, спростовуються наявними в матеріалах звітами відповідача про спожиту активну і використану реактивну електричну електроенергію за  грудень 2007 року  - травень 2008 року та судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору не передбачена оплата спожитої електроенергії на підставі виставлених рахунків.   

Крім того, посилаючись на те, що фактична заборгованість за спожиту електроенергію є значно меншою ніж заявлена  позивачем до стягнення, відповідач, в супереч вимогам ст. 33 ГПК України, не навів свого контррозрахунку суми боргу та не спростував  наявність боргу за використану електроенергію у розмірі 14 901 949,81 грн.

Також слід зазначити, що твердження  апелянта стосовно того, що сторони Договору залишились підприємства, які припинили свою діяльність внаслідок реорганізації, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також  фактами, встановленими судовими рішеннями  у господарській справі № 35/114 щодо  правонаступництва АЕК “Київенерго” та ВАТ “АК “Київводоканал” за договором    № 116 на користування електричною енергією від 10.01.1991р., які,  у відповідності  частини 2 статті 35 ГПК України, є преюдиційними.  

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що ним правомірно стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбуд Київенерго” 14 901 949,81 грн. основної заборгованості.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що відповідач за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності, за повну або часткову відмову, ухилення від оплати і т. д. сплачує позивачу штраф в розмірі 5% суми, оплату якої він затримав.

Таким чином, суд першої інстанції правильно стягнув суму штрафу в розмірі 745 097,49 грн. нарахованого на підставі пункту 5.5. Договору.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає його обґрунтованим, а тому приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 505 283,82 грн. - індексу інфляції та 136 905,54 грн. - 3% річних.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва у справі № 7/12 від 24.11.2008р.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Залишити рішення господарського суду м. Києва у справі № 7/12 від 24.11.2008р. без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” без задоволення.

          2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 7/12.

     

 Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

 Судді                                                                                          Капацин  Н.В.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 25.02.09 (відправлено)