КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2008 № 41/58-13/412-6/692
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів: Поляк О.І.
Буравльова С.І.
при секретарі: Плукар І.І.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом: Романчак О.Г. (дов. № 03/07 від 07.05.2007р.);
від відповідача 1 за первісним позовом: Слободянюк М.С. (посв. № 48); від відповідача – 2 за первісним позовом: не з’явився;
від третьої особи: не з’явився;
від прокуратури: Дьогтяр О.А. (посв. № 148)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнн подання заступника прокурора м.Києва
на рішення господарського суду м.Києва від 03.07.2008
у справі № 41/58-13/412-6/692 (Ковтун С.А.)
за позовом Всеукраїнської видавничої православної місії Української православноїцеркви Київського патріархату м. Івано-Франківськ
до Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органуКиївської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Київської міської державної адміністрації
третя особа позивача
третя особа відповідача Державне казначейство України
про стягнення 790 621,8 грн.
за зустрічним позовом Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату
за участю прокуратури міста Києва
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Управління у справах релігії Київської міської державної адміністрації 812 950,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення оплати за отриману продукцію.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2004р. залучено в якості відповідача 2 Київську міську державну адміністрацію.
Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником Управління у справах релігій Київської міської державної адміністрації) подано зустрічну позовну заяву, в якій Головне управління просило суд визнати недійсною укладену між Всеукраїнської видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації угоду № 10-1 від 20.12.1999р. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторони свої зобов’язання за угодою № 10-1 від 20.12.1999р. не виконували та не мали наміру створити юридичні наслідки ні в момент її укладення, ні в майбутньому.
У доповненні до позовної заяви від 06.10.2005р. Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату просила місцевий господарський суд стягнути солідарно з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської державної адміністрації 16 800 грн. судових витрат за адвокатські послуги.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. первісний позов Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату задоволено частково, стягнуто з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату 812 950,00 грн. заборгованості, в іншій частині первісного позову відмовлено та повністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Вищого господарського суду від 06.11.2007р. скасовано попередні судові рішення, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Скасовуючи рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. суд касаційної інстанції зазначив, що попередніми судовими інстанціями не виконано вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України № 41/58 від 25.07.2006р. щодо необхідності у новому розгляді справи всебічно і повно з’ясувати обставини справи та об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду. Так, зокрема, Вищий господарський суд України зазначив про те, що у постанові від 25.07.2006р. судом касаційної інстанції зверталася увага на доводи Головного управління щодо неналежного оформлення документа стосовно здавання-приймання робіт, а саме акта від 07.08.2000р. № 10-3, який, за твердженням скаржника, містить здійснене Всеукраїнською видавничою православною місією УПЦ КП в односторонньому порядку виправлення кількості примірників видання (1 110 замість 110). Проте обставини, пов’язані з кількістю таких примірників за актом від 07.08.2000 № 10-3 та правомірністю внесення виправлень до останнього, не з’ясовані попередніми судовими інстанціями і в новому розгляді справи, в зв’язку з чим вони припустилися неправильного застосування приписів частини першої ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої ст. 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Також суд касаційної інстанції зазначав про необхідність в новому розгляді справи вирішити питання про витребування в порядку частини першої статті 38 ГПК України матеріалів та/або відомостей про результати здійсненої Управлінням державної служби по боротьбі з економічною злочинністю ГУ в м. Києві МВС України та прокуратурою м. Києва перевірки.
Доповненням до позовної заяви від 19.02.2008р. Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви зменшила розмір позовних вимог в частині стягнення з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) суми боргу, а тому просило стягнути з нього суму основного боргу у розмірі 790 621,80 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 41/58-13/412-6/692 від 03.07.2008р. первісний позов Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату задоволено повністю, стягнуто з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату суму заборгованості у розмірі 790 621,80 грн., державне мито у розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. та повністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в порушення норм ст. 526 Цивільного кодексу України не виконано належним чином свого зобов’язання по оплаті прийнятих від Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату 9 910 примірників “Святого Євангелія” на загальну суму 1 502 150,00 грн. Станом на день розгляду справи заборгованість Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату становить 790 621,80 грн. Також місцевий господарський суд зазначає про те, що Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не доведено належними засобами доказування, що Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату лише зовні виражала волю щодо укладення угоди № 10-1 від 20.12.1999р. та не мала наміру виконувати її. Доводи позивача за первісним позовом про надання адвокатом юридичних послуг визнано судом недоведеними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора м. Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 41/58-13/412-6/692 від 03.07.2008р. і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату та задовольнити зустрічний позов Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
В апеляційному поданні заступник прокурора м. Києва посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при неповному з’ясуванні і дослідженні всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки господарським судом не надано належної оцінки тому, що Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату за період 1999 – 2000р.р. поставлено Головному управлінню з питань внутрішньої політики виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 5 000 примірників “Святого Євангелія” та отримано оплату їх вартості у розмірі 689 200,00 грн. Всеукраїнська видавнича православна місія Української православної церкви Київського патріархату не має накладних на 4 910 примірників “Святого Євангелія”, а тому безпідставно має на меті отримання коштів за невиконану роботу. Також заступник прокурора м. Києва вказує на те, що на момент підписання угоди № 10-1 від 20.12.1999р. сторони не мали на меті встановлення нових правовідносин, оскільки метою укладення зазначеної угоди було оформлення ще одного оригінального примірника угоди № 1 від 20.12.1999р., але за іншим номером.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. прийнято апеляційне подання заступника прокурора м. Києва до провадження та призначено його розгляд на 20.10.2008р.
20.10.2008р. в судове засідання апеляційної інстанції не з’явились представники Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Державного казначейства України, у зв’язку з чим розгляд апеляційного подання відкладався на 10.11.2008р.
10.11.2008р. в судове засідання апеляційної інстанції не з’явились представники Київської міської державної адміністрації та Державного казначейства України.
Оскільки наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду апеляційного подання у справі № 41/58-13/412-6/692, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку оспорюваного рішення господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представників Київської міської державної адміністрації та Державного казначейства України.
Розглянувши апеляційне подання, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату, Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та прокуратури м. Києва, колегія суддів встановила:
20.12.1999р. між Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату (надалі - Виконавець) та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації правонаступником якого є Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Замовник) укладено угоду № 1, відповідно до умов якої Замовник доручив та зобов’язався оплатити виконані Виконавцем поліграфічні послуги по виготовленню ювілейного видання “Святого Євангелія” в кількості 5 000 примірників.
20.12.1999р. між Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату (надалі - Виконавець) та Управлінням у справах релігій Київської міської державної адміністрації правонаступником якого є Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Замовник) укладено угоду № 10-1, у відповідності до умов якої Замовник доручив та зобов’язався оплатити виконані Виконавцем поліграфічні послуги по виготовленню ювілейного видання “Святого Євангелія” в кількості 5 000 примірників.
Відповідно до п. 2.2. зазначених угод розрахунок проводиться в один етап за 1 000 примірників. Попередня оплата замовлення становить 100 % від вартості згідно калькуляції.
Пунктом 3.1. угод сторони погодили, що за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання-приймання виконаних робіт.
З наявних в матеріалах справи актів здавання-приймання робіт та продукції № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 06.01.2000р., № 10-3 від 07.08.2000р., № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 29.12.2000р., № 1 від 25.07.2000р., № 2 від 09.09.2000р., № 3 від 07.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., б/н від 10.11.2000р., № 5 від 19.12.2000р., № 6 від 29.12.2000р. вбачається, що Виконавець передав а Замовник прийняв 9 910 примірників “Святого Євангелія” на загальну суму 1 502 150,00 грн. за угодою № 1 від 20.12.1999р. Зазначеними актами сторони погодили, що виконані роботи, а також продукція відповідає вимогам угоди № 1 від 20.12.1999р., в належному порядку оформлені, здані Виконавцем та прийняті Замовником.
З огляду на те, що позивач за первісним позовом на надав суду належних доказів, які б свідчили про факт отримання замовником примірників “Святого Євангелія” за угодою № 10-1 від 20.12.1999 р., господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що поставка продукції в кількості 9 910 примірників “Святого Євангелія” на загальну суму 1 502 150,00 грн. здійснювалась за угодою № 1 від 20.12.1999р.
Таким чином, Виконавець передав, а Замовник отримав продукцію без її попередньої оплати, що свідчить про те, що сторони своїми діями фактично змінили умови угоди № 1 від 20.12.1999р. в частині кількості виготовленої та поставленої продукції і порядку розрахунку за виготовлену продукцію. Нового порядку оплати встановлено не було.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін, за отриману від Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату продукцію Головне управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сплатило лише 689 200,00 грн., про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень № 236 від 23.12.1999р., № 50 від 24.03.2000р., № 97 від 15.05.2000р., № 184 від 03.08.2000р., № 293 від 05.12.2000р.
Листом від 20.11.2003р. Виконавець звертався до Замовника з вимогою сплатити до 28.11.2003р. 812 950,00 грн. заборгованості за надану йому продукцію, однак зазначена вимога залишена Замовником без задоволення.
Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом вимоги, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі здійснити виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не витікає із закону, договору або сутності зобов’язання.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існування після набрання ним чинності.
Оскільки обов’язок стосовно оплати боргу продовжує існувати на даний час, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що до відносин між сторонами в частині оплати продукції слід застосовувати норми Цивільного кодексу України, а до підстав виникнення зобов’язання по договору підлягає застосуванню Цивільний кодекс Української РСР.
З аналізу змісту угоди №1 від 20.12.99 вбачається, що остання містить в собі ознаки договору про надання послуг, як різновиду договору підряду, а також і ознаки договору поставки.
Відповідно до ст. 245 ЦК УРСР за договором поставки постачальник зобов’язується в установлений строк передати у власність продукцію, а покупець зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її.
Пунктом 29 Положення про поставку товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.88 передбачено, що поставлені без згоди покупця товари, не передбачені договором, або товари, поставлені з порушенням умов договору або за відсутності такого договору, якщо покупець відмовився від прийняття їх для використання, приймаються ним на відповідальне зберігання, за винятком випадків, коли у відповідності з законодавством покупець вправі відмовитись від приймання таких товарів від органів транспорту.
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що Замовник, прийнявши більшу кількість продукції ніж було передбачено угодою № 1 від 20.12.1999р., не відмовився від вказаної продукції та не прийняв її на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що у відповідача 1 за первісним позовом виник обов’язок щодо оплати прийнятої ним продукції у кількості і за ціною визначеною у вказаних вище актах здавання-приймання робіт та продукції.
Доказів відмови чи прийняття на відповідальне зберігання примірників “Святого Євангелія” у кількості 4910 шт. відповідачем 1 за первісним позовом суду надано не було.
Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві у відповідності до наказу господарського суду м. Києва від 06.07.2007р. № 41/58-13/412 примусово стягнуто з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату грошові кошти в сумі 22 328,20 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед Всеукраїнською видавничою православною місією Української православної церкви Київського патріархату становить 790 621,80 грн. (1 502 150,00 - 689 200,00 - 22 328,20 = 790 621,80)
В судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом не надано доказів погашення вказаної заборгованості.
Розпорядженням Київського міського голови від 08.10.1999р. № 19333 Управлінню у справах релігій Київської міської державної адміністрації надано фінансову допомогу на видання 5 000 примірників “Святого Євангелія”.
Відповідно до Тимчасового положення про Управління у справах релігій Київської міської державної адміністрації від 05.05.1996р. № 649 (надалі – Тимчасове положення), на підставі якого Управління у справах релігій КМДА діяло під час укладення угод № 1 та № 10-1 від 20.12.1999р., Управління є юридичною особою, що утримується за рахунок бюджетних коштів.
Згідно ст. 23 ЦК УРСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
Частиною 1 статті 29 ЦК УРСР передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Підпунктом 4 пункту 10 Тимчасового положення встановлено, що начальник Управління має право розпоряджатися коштами у межах асигнувань, передбачених бюджетом на відповідний рік.
Таким чином, Управління у справах релігії Київської міської державної адміністрації на момент укладення угод № 1 та № 10-1 від 20.12.1999р. було самостійною юридичною особою, яка відповідно до зазначеного вище Тимчасового положення, могло набувати цивільні права та обов’язки. А тому, посилання Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на те, що Управління у справах релігії Київської міської державної адміністрації було уповноважено розпорядженням Київського міського голови від 08.10.99 № 19333 лише на закупівлю 5 000 примірників “Святого Євангелія” колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як зазначалось вище, пунктом 3.1. угоди сторони погодили, що за фактом виконання робіт складається та підписується двосторонній Акт здавання-приймання виконаних робіт. З наявних в матеріалах справи актів здавання-приймання робіт та продукції № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 06.01.2000р., № 10-3 від 07.08.2000р., № 10-1 від 30.12.1999р., № 10-2 від 29.12.2000р., № 1 від 25.07.2000р., № 2 від 09.09.2000р., № 3 від 07.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., № 10-4 від 10.11.2000р., б/н від 10.11.2000р., № 5 від 19.12.2000р., № 6 від 29.12.2000р. і накладних до них № 34 від 25.10.2000р., № 21 від 25.07.2000р., № 27 від 09.09.2000р., № 40 від 07.11.2000р., № 43 від 10.11.2000р., № 51 від 19.12.2000р., № 59 від 29.12.2000р. вбачається, що Виконавець передав а Замовник прийняв 9 910 примірників “Святого Євангелія” на загальну суму 1 502 150,00 грн. за угодою № 1 від 20.12.1999р. Оскільки вказаними актами сторони погодили, що виконані роботи, а також продукція відповідає вимогам угоди № 1 від 20.12.1999р., в належному порядку оформлені, здані Виконавцем та прийняті Замовником, колегія суддів вважає безпідставним доводи апелянта про те, що Головним управлінням з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) фактично отримано від Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату лише 5 000 примірників “Святого Євангелія”, так як на інші 4 910 примірників відсутні накладні. До того ж п. 3.1 угоди № 1 від 20.12.1999р. сторони чітко зазначили, що факт виконання позивачем за первісним позовом робіт підтверджується актом здавання-приймання виконаних робіт, а не накладними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та наданих в судовому засіданні пояснень позивача за первісним позовом, згідно акту № 10-3 від 07.08.2000р. останній передав, а відповідач 1 прийняв 110 примірників “Святого Євангелія” за ціною одного примірника 1162,27 грн. на загальну суму 127850 грн., яку позивач за первісним позовом і просить стягнути з відповідача 1. Щодо виправлення кількості примірників зі 110 на 1110 здійсненого позивачем, то останній пояснив, що дане виправлення ним було здійснене на прохання начальника управління у справах релігії КМДА і на розмір заборгованості відповідача 1 воно не впливає.
Також, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, в судовому засіданні представником прокуратури було надано повідомлення прокуратури Шевченківського району міста Києва від 10.11.2008 року в якому зазначалось, що в провадженні СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві знаходиться кримінальна справа № 60-2630, порушена 08.02.2008 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом коштами Головного управління Київської міської держадміністрації з питань релігії під час виконання угоди з Всеукраїнською видавничою православною місією, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України. На даний час досудове слідство по вказаній кримінальній справі триває.
У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Всеукраїнської видавничої православної місії Української православної церкви Київського патріархату про стягнення з Головного управління з питань внутрішньої політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 790 621,80 грн. основного боргу.
Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання апелянта на наявність передбачених ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР підстав для визнання угоди № 10-1 від 20.12.1999р. недійсною внаслідок її укладення без наміру створити юридичні наслідки та невиконання сторонами її умов, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” мнима угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, є в силу ч. 1 ст. 58 ЦК недійсною, незалежно від мети її укладення.
Відповідно до п. 14 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”, з наступними змінами, мнима угода (стаття 58 Цивільного кодексу) є недійсною незалежно від мети її укладення, оскільки сторони такої угоди не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідною угодою.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем за зустрічним позовом в порушення норм зазначеної статті не доведено та не надано належних доказів в підтвердження того, що сторони спірної угоди лише зовні виражали волю щодо її укладення та не мали наміру її виконувати.
Також слід зазначити, що пп. “б” п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978р. встановлено, що при вирішенні питання про визнання угоди недійсною судові необхідно враховувати, зокрема, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсною угоди № 10-1 від 20.12.1999р.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Факт сплати позивачем за первісним позовом приватному юридичному підприємству “Професіонал” коштів у сумі 16 800,00 грн. підтверджується копіями платіжних доручень від 26.02.2004р. № 001та від 19.12.2003р. № 109.
Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки доказів, які б свідчили про те, що юридичні послуги надавалися позивачеві саме адвокатом або адвокатською фірмою, останнім надано не було, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідачів 16 800,00 грн. судових витрат за адвокатські послуги.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва по справі № 41/58-13/412-6/692 від 03.07.2008р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Залишити рішення господарського суду м. Києва у справі № 41/58-13/412-6/692 від 03.07.2008р. без змін, а апеляційне подання заступника прокурора м. Києва без задоволення.
2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 41/58-13/412-6/692.
Головуючий суддя Студенець В.І.
Судді Поляк О.І.
Буравльов С.І.
14.11.08 (відправлено)