УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/10510/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2014 року по справі № 345/3819/14-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суми переплати пенсії в розмірі 20035.78 грн. та з ОСОБА_2 - в розмірі 13335.26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за заявою ОСОБА_1 йому з 08 листопада 2005 року було призначено та виплачено пенсію по втраті годувальника на сестру ОСОБА_2 у зв'язку з смертю матері та визнанням безвісно відсутнім її батька на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2005 року, а з 01 березня 2013 року таку пенсію по втраті годувальника було призначено та виплачено за заявою ОСОБА_2 Оскільки рішення суду про визнання безвісно відсутнім батька ОСОБА_2 скасоване рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2014 року у відповідачів виникла переплата пенсії в сумі 33371.04 грн.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області оскаржило вказану постанову, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії по втраті годувальника на сестру ОСОБА_2, до якої додав рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2005 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім.

На підставі вказаних документів ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 08 листопада 2005 року.

На підставі заяви ОСОБА_2, позивачем призначено та виплачено їй пенсію по втраті годувальника за період з 01 березня 2013 року по 21 травня 2014 року.

У зв'язку з прийняттям рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2014 року про скасування рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2005 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім визначено суму переплати пенсії відповідачам, яка виникла через подання недостовірної інформації про втрату годувальника. Сума переплати становить 33371.04 грн.

Оскільки кошти у добровільному порядку відповідачами не відшкодовано, то управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом про їх стягнення.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, проте з таким висновком суд апеляційної інстанцій погодитись не може.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Зазначеній нормі кореспондують положення частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь кошти за переплату пенсії по втраті годувальника у зв'язку з появою годувальника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірних відносинах не виконували функцій суб'єкта владних повноважень, а діяли як фізичні особи, які надавали документи, необхідні для органів, що призначають та перераховують пенсії.

При вирішенні даної справи суд першої інстанції не звернув уваги на те, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи те, що провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувану постанову необхідно скасувати і закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2014 року по справі № 345/3819/14-а - скасувати та закрити провадження в справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський