УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 876/7552/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Нефедова А.О.

з участю представника відповідача: Стегнія А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Яворівське АТП-14632» до Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

16.04.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дії по поверненню наказу Господарського суду Львівської області від 09.10.2006 року № 4/700-17/98 та зобов'язання прийняти виконавчий документ (наказ) та вжити заходів до його виконання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що строк пред'явлення цього наказу до виконання встановлюється з дня його повернення і закінчується після збігу 3 років з цього дня без врахування до нового строку часу, що минув до пред'явлення наказу до виконання, тобто 11.04.2014 року. А тому відмова відповідача в його прийнятті з причин пропуску строку пред'явлення його до виконання є неправомірна.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області (Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Святоюрська, 1, 81000), які полягали у поверненні приватному акціонерному товариству «Яворівське АТП-14632» наказу Господарського суду Львівської області від 09.10.2006 року №4/700-17/98 з підстави пред'явлення даного наказу до виконання з пропущенням встановленого строку. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області (Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Святоюрська, 1, 81000) прийняти до виконання наказ Господарського суду Львівської області від 09.10.2006 року в справі №4/700-17/98 та вжити заходів до його виконання.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що абз. 6 та 7 п. 6 розділу 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою КМ України від 30.01.2011 № 845 (в редакції постанови КМ України від 30.01.2013 року № 45), яким передбачено, що виконавчі документи пред'являються до виконання до органів Казначейства протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням законної сили, якщо інше не передбачено законом.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Стегній А.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позову суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення наказу від 09.10.2006 року до виконання закінчується після збігу трьох років з дня його повернення (тобто, з 11.04.2011 року) без врахування до нового строку часу до пред'явлення наказу до виконання.

Таким чином, наказ від 09.10.2006 року № 4/700-17/98 могло бути пред'явлено до виконання в строк до 11.04.2014 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Згідно з ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 09.10.2006 року Господарський суд Львівської області видав наказ у справі № 4/700-17/98, згідно з яким на користь ПрАТ «Яворівське АТП-14632» слід стягнути кошти з Яворівської районної державної адміністрації у Львівській області. В наказі зазначено строк пред'явлення його до виконання - до 09.10.2009 року.

Даний наказ стягувач пред'явив до примусового виконання ВПВР ВДВС ГУЮ у Львівській області. Однак, постановою державного виконавця від 11.04.2011 року наказ від 09.10.2006 року повернуто у зв'язку з неможливістю його виконання через відсутність в боржника майна, коштів та вказано строк пред'явлення його для повторного виконання до 11.04.2012 року.

Позивач заявою від 22.01.2014 року повторно пред'явило до виконання наказ від 09.10.2006 року, але вже до управління Державної казначейської служби України в Яворівському районі Львівської області.

Однак листом від 27.01.2014 року відповідач відмовив у прийнятті цього наказу до виконання з підстав пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що такі дії відповідача є неправомірними з огляду на наступне.

Як зазначив суд першої інстанції зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).

Крім того, п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 р. № 2677-VI , встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

На момент видачі наказу (09.10.2006 року) п.1 ч.1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" передбачав, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент видачі наказу) та стаття 23 вказаного Закону (в редакції на дату видачі постанови про повернення виконавчого документа від 11.04.2011року) передбачали, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що строк пред'явлення наказу від 09.10.2006 року до виконання закінчується 11.04.2014 року тобто після збігу трьох років з дня його повернення 11.04.2011 року.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі №813/3035/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний