У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від           29 травня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від          29 серпня 2007 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина

Республіки Казахстан, раніше не судимого,

-          за  ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років,

-        за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна,

-        за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1. призначено  остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років без конфіскації майна.

 Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілоїОСОБА_2. 2282 грн. 40 коп. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 14 вересня 2006 року о 19 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу кафе «Супутник», що по вул. Леніна у м. Славута у салоні автомобіля марки «ВАЗ-21099», НОМЕР_1 вчинив замах на вбивство водія цього автомобіля ОСОБА_3. з метою помсти за завищену, на його думку, плату за надані транспортні послуги та відмову надалі надавати такі послуги. ОСОБА_1., знаходячись на задньому сидінні автомобіля, наніс канцелярським ножем водію різану рану  шиї з повним пересіченням правого кивального м'язу і правої долі щитовидної залози та різану рану тильної поверхні кисті правої руки, якою потерпілий чинив опір, заподіявши при цьому тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Після того, як пораненийОСОБА_3 вирвався та побіг до кафе «Супутник», ОСОБА_1. його наздогнав, штовхнув і вирвав з рук ключі від автомобіля, що належитьОСОБА_2., і, незаконно ним заволодівши, поїхав до м. Рівне, де залишив його там на вулиці. При цьому ОСОБА_1. викрав з салону автомобіля належнеОСОБА_2 майно на загальну суму 1650 грн. та куртку ОСОБА_3. вартістю 200 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок змінено: дії ОСОБА_1. перекваліфіковано зі  ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України і за цим законом призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна. У решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на застосування до нього під час досудового слідства незаконних методів, порушення його права на захист, а також на неповноту досудового та судового слідства, зокрема тому, що суд не дослідив усі докази, що були у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок змінити у частині кваліфікації щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

З урахуванням змін, внесених до вироку ухвалою апеляційного суду, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у нанесенні ОСОБА_3. умисного тяжкого тілесного ушкодження, у незаконному заволодінні транспортним засобом, у вчиненні таємного викрадення майнаОСОБА_2. та ОСОБА_3. відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

ОСОБА_1. визнав, що 13-14 вересня 2006 року користувався послугами таксиста ОСОБА_3., а 14 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_3. виник конфлікт з приводу розміру оплати за надані послуги, під час якого він приставив до шиї ОСОБА_3. ніж, яким спричинив потерпілому тілесне ушкодження. Потім ОСОБА_1., забравши у ОСОБА_3. ключі від автомобіля, незаконно заволодів останнім, доїхав на ньому у м. Рівне, вилучив з нього мобільний телефон та залишив на вулиці (т.2, а.с.371-373).

Вина ОСОБА_1. у заподіянні ОСОБА_3. тяжкого тілесного ушкодження підтверджується також показаннями потерпілого ОСОБА_3. та свідка  ОСОБА_4, які показали, що перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_1. лівою рукою притис голову ОСОБА_3. до підголовника, а правою рукою порізав водію шию та руку канцелярським ножем.

Обставини незаконного заволодіння ОСОБА_1. автомобілем підтвердила свідок ОСОБА_5. (т.2, а.с.338-340).

Також винність ОСОБА_1. підтверджується іншими доказами, дослідженими судом, зокрема, даними огляду автомобіля від 15 вересня 2006 року про те, що у його салоні були виявлені уламки канцелярського ножа та сліди бурого кольору (т.1, а.с. 51-57), висновку судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_3. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (т.1, а.с. 80-82).

Водночас, правильно встановивши фактичні обставини справи щодо незаконного заволодіння ОСОБА_1. автомобілем «ВАЗ-21099», що належав ОСОБА_6, суд першої інстанції помилково кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 289 КК України як заволодіння транспортним засобом, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому. Апеляційний суд при розгляді справи погодився з такою кваліфікацією і вказану помилку не виправив.

Згідно з ч. 3 примітки до ст. 289 КК України (в редакції Закону України від 22 вересня 2005 року) матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом, ОСОБА_1. не заподіяв потерпілій   ОСОБА_2. реальних збитків, оскільки автомобіль, яким він незаконно заволодів і залишив у м. Рівне, було повернуто власнику (т. 2, а.с. 337).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

На підставі наведеного, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду необхідно змінити і перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом та призначити йому відповідне покарання за цим законом.

Доводи скарги ОСОБА_1. про те, що під час досудового слідства до нього застосовувались незаконні методи ведення слідства, було порушено його право на захист, а судове слідство було неповним, спростовуються матеріалами справи. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б стали підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2007 року необхідно змінити у частині кваліфікації дій ОСОБА_1. щодо незаконного заволодіння транспортним засобом.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від           29 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2007 року стосовно ОСОБА_1 змінити: перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч. 2 ст. 289 КК України на   ч. 1 ст. 289 КК України і за цим законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, ч. 1 ст. 289 КК України, ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання, призначеного судом апеляційної інстанції.

У решті судові рішення залишити без змін.

С У Д Д І :

Присяжнюк Т.І.                   Глос Л.Ф.                       Косарєв В.І.