Справа № 22ц-81/09                                         Суддя першої інстанції: Ямкова О. О.

категорія 21                                                        Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І. В.

УХВАЛА

 іменем України

20 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду Миколаївської області в складі:

головуючої   Данилової О.О.,

суддів:                  Лівінського І.В.,

Шаманської Н. О.,  при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,  за участю:      представника позивачки ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3 ,  третьої особиОСОБА_4 ,  розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника позивачки - ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 15 жовтня 2008 року

за позовом ОСОБА_5    до   ОСОБА_3,    ОСОБА_3,  третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4 ,  про визнання договору дарування недійсним,

встановила:

В серпні 2008 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_2,  ОСОБА_3  про визнання недійсним договору дарування відповідачам .а.

Позивачка зазначала,  що вона уклала зазначеий договір дарування 20 травня 2008 року внаслідок помилки та під впливом обману з боку відповідачів,  а тому просила задовольнити її позов.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої вимоги та посилаючись на те,  що відповідачі обіцяли довічно її утримувати,  однак такої обіцянки не виконали,  просила визнати спірний догорів дарування недійсним,  як укладений внаслідок обману з боку відповідачів.

Рішенням Центрального районного суду м.  Миколаєва від 15 жовтня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки,  посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права,  просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення осіб,  які приймали участь у справі,  дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених в суді першої інстанції,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так,  із матеріалів справи вбачається,  що 20 травня 2008 року приватним нотаріусом посвідчено договір дарування,  яким ОСОБА_5 подарувала відповідачам АДРЕСА_1. Згодом ОСОБА_5 поставила питання про визнання цього договору недійсним з підстав,  передбачених  ст.  230 ЦК України.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи,  дав належну оцінку всім доказам,  які надали сторони та прийшов до вірного висновку про відсутність підстав вказаних позивачкою для визнання спірного договору недійсним.  В зв'язку з чим,  обґрунтовано відмовив в задоволені позову.

Доводи апелянта про те,  що підставою для визнання спірного договору є обман відповідачів,  які не виконали свою обіцянку довічно утримувати позивачку,  не можуть

2

братись до уваги виходячи з наступного.

Так,  відповідно до  ст.  230 ЦК України,  правочин визнається судом недійсним якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням). Також обман має місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин,  які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

Тоді як,  судом встановлено,  що ОСОБА_5,  укладаючи договір дарування,  усвідомлювала безоплатний характер угоди,  її наслідки,  права та обов'язки сторін.

Обіцянки відповідачів в майбутньому вчинити на користь ОСОБА_5 інші дії майнового характеру,  якщо таке і мало місце,  то це є мотивом правочину,  який виходить за межі договору дарування і не впливає на його дійсність. Отже,  дії обдарованого,  які сприяли виникненню у дарувальника хибного мотиву угоди,  не можуть бути підставою,  як це зазначено в апеляційній скарзі,  для визнання угоди недійсною за  ст.  230 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо вчинення правочину під впливом тяжких обставин за станом здоров'я,  виходять за межі підстав позову,  а тому правового значення при розгляді цієї справи не мають.

Таким чином,  апеляційна скарга не містить доводів,  які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права,  а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Водночас,  вказане рішення не перешкоджає позивачу звернутись з позовом про визнання спірної угоди недійсною з інших правових підстав.

Керуючись статтями 303,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивачки - ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 15 жовтня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.