Справа № 2-445/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: судді Подороги Л.В., при секретарі Гудзь І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька», про розірвання договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4А,, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, в якому просять розірвати договори оренди землі, укладені між ними та відповідачем 12.09.2006 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивачі зазначили, що 12.09.2006 року, вони уклали з відповідачем договори оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договорів, позивачі передали у користування ТОВ «Птахофабрика Орловецька» земельні ділянки площею: ОСОБА_1, відповідно до двох Державних актів на земельні ділянки площею 1,75 га та 1,51 га.; ОСОБА_2, відповідно до двох Державних актів на земельні ділянки площею 1,76 га та 1,69 га.; ОСОБА_3 площею 1,83 га; ОСОБА_4 площею 1.74 га; ОСОБА_5 площею 2,46 га; ОСОБА_6 площею1,87 га, що розташована на території Орловецької сільської ради Городищенського району. Земельні ділянки належать позивачам на праві приватної власності згідно: ОСОБА_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148472, виданого 23.09.2004 року, ОСОБА_2 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148256, виданого 23.09.2004 року, ОСОБА_3 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148580, виданого 23.09.2004 року; ОСОБА_4 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148392, виданого 23.09.2004 року; ОСОБА_5 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148648, виданого 23.09.2004 року; ОСОБА_6 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148440, виданого 23.09.2004 року.

За умовами п.9 договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації. Відповідно до п.11 договору – орендна плата вноситься у строки з 15 серпня по 31 грудня кожного року. Розмір орендної плати, згідно п.13 договору, змінюється залежно від змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, та у випадках, передбачених Законом.

Відповідач з моменту укладення договору і до подання позову систематично не виконує умови договору, щодо сплати орендної плати в повному розмірі. Всупереч вимогам Указу Президента України «Про невідкладні заходи, щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» від 19.08.2008 року, №725/2008, відповідно до якого мінімальний розмір орендної плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинен становити 3 відсотки визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, орендар встановив розмір орендної плати 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки.

Окрім викладеного, відповідач, всупереч вимогам п.9 Договору та ст. 23 ЗУ «Про плату за землю», з моменту укладення Договору і до цього часу не враховує індексацію грошової оцінки земельної ділянки від якої залежить розмір орендної плати. Стаття 24 ЗУ «Про плату за землю» передбачає, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин.

Відповідач невірно і всупереч вимогам ЗУ «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року, визначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Фактично закон передбачає, що нормативна грошова оцінка встановлюється для визначення орендної плати за землі державної і комунальної форми власності, а стосовно земель приватної власності, то визначення розміру орендної плати має базуватися на експертній грошовій оцінці земельних ділянок, здійсненій сертифікованим оцінювачем.

Стаття 32 «Про оренду землі» передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умов договору.

Відповідач систематично не виконуючи умови договору, закону, не виплачуючи орендну плату в повному обсязі, грубо порушує норми ст.ст.525,530,531 ЦК України, а також вимоги ст.ст.125, 126, 152 Земельного Кодексу України.

На підставі викладеного, позивачі просили розірвати договір оренди землі, укладений між ними та відповідачем 12.09.2006 року.

У судовому засіданні, позивачі та їх представник ОСОБА_7, вимоги про розірвання договорів оренди підтримав посилаючись на підстави наведені в позовній заяві та додав, що відповідач, також порушив вимоги пунктів 10 та 12 договору оренди, оскільки при обчисленні орендної плати не враховував індексів інфляції та при сплаті орендної плати в натуральній формі не складалися акти прийому-передачі продукції, що являється грубим порушенням договору та самостійною підставою для розірвання договору. При цьому не заперечував те, що з моменту укладення договорів оренди і до часу звернення до суду з позовом, позивачі кожного року отримували від відповідача орендну плату, яка на його думку повинна була бути більшою, а зерно, яке відповідач видавав їм в рахунок орендної плати мало бути більш вищої якості. Всі спроби позивачів відшукати відповідача з метою укладення додаткової угоди в частині збільшення орендної плати закінчились нічим, оскільки останній за своєю юридичною адресою по вулиці Далекосхідна, 12, в місті Городище, не знаходився.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що ніяких правових підстав розривати договори оренди земельних ділянок від 12.09.2006 року, у позивача немає. При цьому пояснив, що орендна плата за використання земельної ділянки позивачам, сплачувалась відповідно до умов зазначеного договору та діючого земельного законодавства. При цьому, з часу набрання законної сили Указом Президента України «Про невідкладні заходи, щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» від 19.08.2008 року, №725/2008, орендна плата позивачу, за ініціативою відповідача, всупереч вимогам п.9 діючого договору, без укладення додаткових угод, сплачувалась в розмірі 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації. Під час отримання позивачами орендної плати в с. Орловець, на пропозицію відповідача, до закінчення діючого договору, укласти договір оренди на новий строк з орендною платою в розмірі 3 відсотків, позивачі відмовилися.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не обґрунтований, а тому до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 12.09.2006 року позивачі, уклали з відповідачем договори оренди земельних ділянок належних їм на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку, строком на п’ять років. Відповідно до вимог ч.3. ст. 640 Цивільного Кодексу України, ч.2,3 ст.125 Земельного Кодексу України, ст.18 Закону України "Про оренду землі", п.45 Договору, спірний договір оренди набув чинності з 25.12.2006 року, тобто, з дати його державної реєстрації, а тому його дія закінчується 25.12.2011 року.

За умовами п.9 вказаного договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Згідно зі 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Договори між сторонами укладено 12.09.2006 року, тобто, у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому на думку суду, змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, позивачі та їх представник, посилаючись на положення нормативно-правового акту, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, помилково вважають, що у відповідача на підставі цього нормативного акту виник обов'язок самостійно внести зміни до договору оренди та збільшити розмір орендної плати до 3 % величини нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідач, в 2010 році звертався до позивачів з пропозицією, чого в судовому засіданні їх представник не заперечував, переукласти діючий договір оренди та встановити орендну плату в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, суд вважає, що посилання позивачів та їх представника на невідповідність розміру орендної плати в діючому договорі оренди приписам Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, як на підставу розірвання договору, є необґрунтованими.

Щодо посилання позивачів та їх представника, як на підставу розірвання договору на те, що відповідач не враховує індексацію грошової оцінки земельної ділянки від якої залежить розмір орендної плати, то суд вважає, що вони, також є необґрунтованими, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами. Так, згідно довідки №6661/01-08 від 04.08.2010 року, виданої відділом Держкомзему у Городищенському районі, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) по Орловецькій сільській раді (колишнє КСП «Мічурінець») з коефіцієнтом інфляції 3,20, в 2010 році, становила, зокрема рілля - 20298 гривень 82 копійки. Виходячи з нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) в розмірі 20298 гривень 82 копійки та розміру орендної плати за договором в 1,5 відсотка від зазначеної оцінки землі, орендна плата в грошовій формі за 2010 рік без відрахування 15 відсотків податку з доходу фізичних осіб, мала б скласти 304 гривні 48 копійок і позивач мав би отримати, в перерахунку на натуральну форму оплати, менше 300 кілограм пшениці. Однак, згідно наданими відповідачем, та дослідженим в судовому засіданні списками пайщиків, які отримали орендну плату, позивачі, за 2010 рік, в рахунок орендної плати, отримали: ОСОБА_1, у 2008 році - 412 грн. 56 коп., у 2009 році - 600 кілограм кукурудзи, 600 кг ячменю та 977 грн. 34 коп., у 2010 році - 600 кг пшениці, у 2011 році - 1800 кг пшениці, 300 кг кукурудзи; ОСОБА_2, у 2008 році - 412 грн. 56 коп., у 2009 році - 1577 грн. 34 коп., у 2010 році - призначено до видачі 1200 кг зерна, однак не отримано позивачем; ОСОБА_3, у 2008 році - 206 грн. 28 коп., у 2009 році - 300 кг. пшениці, 300 кг ячменю та 488 грн. 67 коп.; у 2010 році - 300 кг пшениці, 300 кг ячменю та 517 грн. 62 коп.; ОСОБА_4, у 2008 році - 206 грн. 28 коп., 600 кг ячменю та 488 грн. 67 коп., у 2010 році - 300 кг ячменю, 300 кг пшениці, у 2011 році - 517 грн. 62 коп., 300 кг пшениці, 300 кг кукурудзи; ОСОБА_5, у 2008 році - 412 грн. 56 коп.; у 2009 році - 600 кг пшениці, 600 кг ячменю та 488 грн. 67 коп.; у 2010 році - 600 кг пшениці, 600 кг ячменю та 1035 грн. 24 коп., у 2011 році - 600 кг кукурудзи, 600 кг пшениці та 1035 грн. 24 коп.; ОСОБА_6, у 2008 році - 412 грн. 56 коп., у 2009 році - 600 кг пшениці, 600 кг ячменю та 977 грн. 34 коп.; у 2010 році - 600 кг пшениці, 600 кг ячменю, 1035 грн. 24 коп.; у 2011 році - 1035 грн. 24 коп.. Належних та достатніх доказів про те, що позивачі, у зазначені роки отримали меншу орендну плату чи взагалі її не отримували, ані позивачі, ані його представники, суду не надали. Зазначені обставини підтверджують пояснення представника відповідача про те, що відповідачі, з набранням чинності Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, сплачували позивачу орендну плату в розмірі 3 відсотків величини нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, і спростовують твердження позивачів та їх представника про те, що відповідач не враховував індексацію грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку орендної плати.

Виходячи з наведеного, суд критично оцінює посилання представника позивача, як на причину не укладення додаткових угод щодо збільшення орендної плати та на підставу розірвання договорів оренди, відсутність відповідача за зазначеною в договорі юридичною адресою по вул.Далекосхідна,12, в місті Городище, оскільки позивач мав змогу спілкуватися з представниками відповідача в селі Орловець, де знаходилася і знаходиться контора відповідача та де проживають самі позивачі. При цьому, суд бере до уваги, що ані позивачі, ані його представник, не надали суду належних доказів, які б підтверджували факт звернення позивачів до відповідача з такою пропозицією в період з 25.12.2006 року по 24.12.2009 року, тобто, в період, коли відповідач був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча в цей період позивачі отримували від відповідача орендну плату, мали можливість вирішувати питання щодо договорів оренди.

Щодо посилання представника позивачів, як на підставу розірвання договору на ту обставину, що передача продукції (зерна пшениці та ячменю) в рахунок орендної плати не оформлялася актами прийому-передачі, суд вважає, що ця обставина не може бути підставою розірвання договору, оскільки зі змісту пункту 12 спірних договорів оренди однозначно не витікає, що при передачі продукції необхідно оформляти саме акти прийому-передачі, а не інші акти і вважає, що відомості отримання орендодавцями орендної плати є належними та достатніми доказами про отримання позивачами орендної плати від відповідача в повному обсязі. При цьому, суд бере до уваги, що сторона позивачів ніяких доказів про те, що при отриманні орендної плати в натуральній формі вони наполягали оформляти це актами прийому-передачі продукції, а їй відповідач відмовив, суду не надала.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вимоги позивачів є необґрунтованими, у зв'язку з чим, у позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 531, 640 Цивільного Кодексу України, ст. 125, 126, 152 Земельного Кодексу України, ст. ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002, Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, ст. ст. 10, 11,13, 14, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька», про розірвання договорів оренди землі – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області, через суд першої інстанції, протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_8