Справа № 22-2389/2008р.                                        Головуючий в 1 інстанції Федько С. П.

Категорія 79                                                               Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7  квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Звягінцевої О.М. ,  Молчанова С. І.,  при секретарі Шилковій Ю.О.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії державного виконавця Центрально-Міського ВДВС Горлівського міського управління юстиції і

встановив:

в апеляційних скаргах та доповненні до неї (а.с. 177) ОСОБА_1та прокуратура м.  Горлівки Донецької області оспорюють обгрунтованість судової ухвали,  якою відмовлено в задоволенні вказаної скарги,  і ставлять питання про її скасування та ухвалення нової про задоволення скарги,  оскільки вважають,  що викладені судом в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

В     засіданні апеляційного суду ОСОБА_1і прокурор Сельська 0.3.

підтримали доводи апеляційних скарг і просили про їх задоволення,  скасування

судової ухвали та ухвалення нової про задоволення скарги,  а представник ВДВС

Арестова Н.В. та 3-ї особи ОСОБА_2. і ОСОБА_3.3аперечували проти

доводів апеляційних скарг,  просили їх відхилити та залишити ухвалу суду без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

4 травня 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з вказаною скаргою на неправомірні дії державного виконавця Центрального-Міського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції з закриття виконавчого провадження.

Він зазначав,  що судовим рішенням від 9 жовтня 2001 року його поновлено на посаді директора КП „Хімчистка „Весна".

Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 20.04.2007 року було закрито виконавче провадження за вказаним судовим рішенням за його фактичним виконанням.

Він просив суд ухвалити рішення,  яким скасувати вказану постанову,  оскільки рішення суду фактично не було виконано.

Відповідачем дійсно було видано наказ від 10.10.2004 року про поновлення його на роботі,  але до роботи його допущено не було і в наступному посаду директора було виключено з штатного розкладу.

2

Тому він просив суд також зобов'язати державну виконавчу службу поновити виконавче провадження з примусового виконання судового рішення від 9.10.2001 року про поновлення його на роботі.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.  Горлівки Донецької області від 10 грудня 2007 року в задоволення скарги відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України,  що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1  ст.  77 Закону України „Про виконавче провадження" виконання судового рішення про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу,  що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено,  що у виконання судових рішень про поновлення ОСОБА_1. на посаді директора КП „Хімчистка „Весна" (а.с.  119-120,  99-100, 102) відповідачем не тільки видано відповідний наказ №-22 від 10 жовтня 2001 р. (а.с.  47),  що вже є фактичним допуском позивача до роботи на вказаній посаді,  але й допущено його до вказаної роботи (а.с. 48-50,  78-79),  оскільки ним деякий час після цього виконувалися службові обов'язки і конкретні дії на посаді директора хімчистки.

За таких обставин,  суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Всупереч доводам апеляційних скарг,  не можна визнати спроможними посилання в обґрунтування скарги на наявність судових рішень,  що набрали законної сили,  оскільки вони стосуються іншого предмету спору,  яким за цією справою є законність постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження.

Крім того,  з доводів заявника вбачається,  що його після поновлення на роботі було не звільнено,  а відсторонено від обов'язків директора хімчистки з наступним виключенням вказаної посади з штатного розкладу за змінами в статуті колективного підприємства та обранням голови правління.

Всупереч цьому,  за наданими відповідачем апеляційному суду документами позивача після поновлення на роботі звільнено з посади з 11 жовтня 2001 року за

3

однократне грубе порушення службових обов'язків,  а посаду директора виключено з штатного розкладу колективного підприємства за рішенням загальних зборів.

За роботу 10 та 11 жовтня 2001 року позивачеві нараховано заробітну плату,  що відображено у відповідній відомості,  копію якої надано апеляційному суду.

Представник 3-ї особи також пояснив,  що підприємство не має можливості зробити відповідні записи в трудовій книжці позивача,  оскільки вона знаходиться у нього і він її керівнику підприємства не надавав.

Законність вказаних дій відповідача з звільнення ОСОБА_1. та виключення посади директора з штатного розкладу не була предметом судового розгляду.

Оскільки   апеляційним   судом  не  встановлено   порушення  або   неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи,  то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає. Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  314 ЦПК України,  апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційні скарги ОСОБА_1. та прокуратури м.  Горлівки Донецької області відхилити,  ухвалу Центрально-Міського районного суду м.  Горлівки Донецької області від 10 грудня 2007 р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.