0525

Справа № 2-510/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 р. Кіровський райсуд м. Донецька в складі судді Юр'євої Т.І.

при секретарі Власенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Шахта 17-17 БІС» про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що вона працювала машиністом котельної 3 розряду на шахті 17-17 БІС Кіровського району м. Донецька. Наказом від 31.10.2008 р. вона звільнена с роботи за ст. 40 п. 2 КЗпП України. Вона вважає своє звільнення незаконним по наступних підставах:

Відповідач звільнив її з роботи 30.10.2008 р., в той час коли вона знаходилася на лікарняному. ( лікарняний лист з 20.10 по 30.10.2008 p.).

Відповідач допустив порушення ст. 40 КЗпП України. її не пропонували легкий труд, як було вказане у довідки МСЕК. На засіданні профкому їй не була запропонована ні яка робота. Вона вважає, що причиною її звільнення стала її виробнича травма, яку відповідач хотів сховати. 31.10.2008 р. вона вийшла на роботу, но її до роботи не допустили, а її викликали на засідання профкому, де її казали, що вона звільнення за станом здоров'я. В тій же день - 30.10.2008 p., їй видали трудову книжку, наказ про її звільнення, та розрахунок і місячна допомога.

Незаконним звільненням їй були заподіяні моральні страждання: вона перенесла психологічний стрес, погіршився її стан здоров'я, їй були потрібно додаткові матеріальні засоби, а потім були потрібно додаткові зусилля для організації свого життя. Сам факт звільнення заподіяв їй величезні моральні страждання, яки вона оцінює у 10 000 гр.

Позивачка просить поновити її на колишнє місце роботи, стягнути з відповідача середню заробітну платню за весь час вимушеного прогулу, та відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свій позов і дала суду пояснення, аналогічні вищевказаним.

Представник відповідача позов не визнала, суду пояснила, що позивачка працювала на підприємстві останній час машиністом котельної 3 розряду. Дійсно з відповідачкою на роботі стався нещасний випадок 19.03.2008 p., про що складені акти за формою Н-5 і Н-1, та відправлено повідомлення до ФССНВВ Кіровського району м. Донецька. Згідно висновку МСЕК №2 м. Донецька від 24.09.2008 р. ОСОБА_1 встановлена 3-я група інвалідності за загальним захворюванням на період до 1.10.2009 року. Даним висновком МСЕК встановлено, що ОСОБА_1 протипоказаний важкий фізичний труд. Згідно медичної рекомендації ОСОБА_1 може працювати лаборантом, оператором ХВО. На підприємстві не має можливості перевести позивачку на роботу по вищевказаним професіям, в зв'язку з відсутністю вакансій. З 9.10.2008 р. по 30.10.2008 р. ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному з діагнозом «Остеохондроз» 31.10.2008 р. позивачка принесла на підприємство лікарняний лист, і в зв'язку з неможливістю її переводу на іншу роботу вона була звільнена з роботи за згодою профспілкового комітету. Наказом від 31.10.2008 р. позивачка була звільнена з роботи по ст. 40 п.2 КЗпП

2

України. 31.10.2008 p. позивачка була ознайомлена з цим наказом, її була видана трудова книжка, та з неї згідно закону був зроблений розрахунок при звільненні.

Підприємство не заподіяла позивачу моральну шкоду, тому представник відповідача просить відмовити позивачу в позові в повному обсязі.

Представник позивача просить відмовити позивачці у позові оскільки вона пропустила встановлений законом строк звернення з позовом про поновлення на роботі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ДП «Шахта 17-17 БІС» з 31.01.2005 р. по 28.12.2005 р. у якості робочої бані, потім з 29.12.2005 р. по 16.03.2006 р. у якості учня машиніста котельної на вугіллі, а з 17.03.2006 р. по 30.12.2008 р. в якості машиніста котельної на вугіллі 3 розряду.

Наказом № 131 -к від 31.10.2008 р. позивачка звільнена з підприємства за ст. 40 п.2 КЗпП України за виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі в наслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

Згідно висновку МСЕК №2 м. Донецька від 24.09.2008 р. ОСОБА_1 встановлена 3-я група інвалідності за загальним захворюванням на період до 1.10.2009 року. Даним висновком МСЕК встановлено, що ОСОБА_1 протипоказаний важкий фізичний труд.( довідка серії НОМЕР_1 від 24.09.2008 р.)

Згідно медичної рекомендації ( виписка №873 з протоколу ЛКК поліклініки №1 ЦМЛ № 14 м. Донецька від 3.10.2008 р.) ОСОБА_1 може працювати лаборантом, оператором ХВО.

Судом перевірено, що підприємстві відповідача на час звільнення не було можливості перевести позивачку на роботу по вищевказаним професіям, в зв'язку з відсутністю вакансій, шахта знаходиться у стані підготовки до ліквідації та плановому скороченню штатів.

З 9.10.2008 р. по 30.10.2008 р. ОСОБА_1. знаходилася на лікарняному з діагнозом «Остеохондроз» 31.10.2008 р. позивачка принесла на підприємство лікарняний ли ст.

Позивачка була звільнена з роботи за згодою профспілкового комітету, якій 31.10.2008 р.( протокол засіданні профспілкового комітету №96) розглядав надання адміністрації шахти про звільнення позивачки на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України, за виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі в наслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

Допитаний в судовому засіданні голова профспілкового комітету шахти ОСОБА_3 пояснив суду, що причина звільнення позивачки є невідповідність працівника виконуваній роботі в наслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, підтверджена довідкою МСЕК від 24.09.2008 р. Позивачка виконувала роботу машиніста котельної на вугіллі 3 розряду, яка входить до списку №2, та відноситься до важкого фізичного труда. Згідно медичної рекомендації ОСОБА_1 може працювати лаборантом, оператором ХВО, однак на шахті не має можливості перевести позивачку на роботу по вищевказаним професіям, в зв'язку з відсутністю вакансій.

Згідно п.9.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженою Наказом Міністерства Праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 28.07.1993 р. №58, часом звільнення вважається останній день роботи. 31.10.2008р. у ОСОБА_1 був вихідній день, що підтверджується табелем робочого часу, тому останнім днем її роботи треба вважати 30.12.2008 р.

Встановлено, що 31.10.2008 р. позивачка була ознайомлена з наказом про її звільнена за ст. 40 п. 2 КЗпП України, її була видана трудова книжка, та з неї згідно закону був зроблений розрахунок при звільненні.

3

Суд вважає, що порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не було.

Ураховуючи висловлене, суд вважає, що підстав для стягнення моральної шкоди також не має.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення у справі про звільнення безпосередньо до районного суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивачка отримала наказ про звільнення та трудову книжку 31.10.2008 p., a звернулася до суду з позовом 10.10.2008 p., тобто понад місячний строк. Поважних причин пропуску вказаного строку вона суду не надала.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 40 п.2, 170, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ДП «Шахта 17-17 БІС» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заява про подачу апеляційної скарги може бути поданий протягом 10 днів з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути поданий протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.