0525

Справа № 2-490/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«З» лютого 2009 р. Кіровський райсуд м. Донецька в складі:

судді Юр'євої Т.І.,

при секретарі Власенко Н.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором

позики та відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що 18 березня 2004 року між ним та відповідачкою був укладений договір позики, нотаріально посвідчений, згідно якого ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_1 суму у розмірі 2675 гр., що еквівалентно 500 доларів США, без нарахування відсотків, які відповідачка отримала до підписання цього договору. Зазначену суму ОСОБА_4 зобов'язалася повернути готівкою у строк до 18 квітня 2004 року. Однак, відповідачка до наступного часу не повернула йому суму боргу. В наступний час сума боргу збільшилася в зв'язку зі зміною курсу долара и складає 3000 гр.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За 4 роки прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідачці 3% річних, що складає 360 гр.

Крім того, позивач вказує, що неправомірними діями відповідачці йому причинені моральні страждання, він постійно нервував, стан здоров'я його погіршився, у нього є двоє дітей, на оздоровлення яких він вимушений був займати гроші у знайомих. Моральну шкоду він оцінює у 2000 гр.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що в березні 2004 р. вона у позивача позичила 500 доларів. Договір позики був нотаріально посвідчений. Позивач зі своєю сім'єю вселився в її квартиру за адресою АДРЕСА_1, де вони проживали 4 роки безкоштовно. Між ними первинно була згода, що позивач купить цю квартиру, вона підготувала виписку з реєстру нерухомості, однак позивач та його дружина зловживали спиртними напоями, сварилися, та ніяких дій на реалізацію згоди не робили. Через 4 роки вони з'їхали з квартири. Вона ні коли не обіцяла повернути борг. Ніяких моральних страждань вона позивачу не причинила. В наступний час вона просить урахувати строк позовної давності, та відмовити позивачу у позові у повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно нотаріально посвідченому договору позики від 18 березня 2004 року, ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_1 суму у розмірі 2675 гр., що було еквівалентно 500 доларів США, які відповідачка отримала до підписання цього договору. Зазначену суму ОСОБА_4 зобов'язалася повернути готівкою у строк до 18 квітня 2004 року.

У судовому засіданні встановлено, що позивач протягом 4-років не звертався з позовом про стягнення з відповідачці суму боргу.

2

Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. ст. 257 ЦК України вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 267 ЦК України, яка передбачає наслідки спливу позовної давності, встановлюючи у якості загального правила втрату права на задоволенню позову.

П. 2 ст. 267 ЦК України передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду не залежно від спливу позовної давності.

П.3 ст. 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

П.4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмові у позову.

П.5 ст. 267 ЦК України передбачає, що суд може визнати поважність причини пропущення позовної давності.

У судовому засіданні встановлено, поважних причин пропущення позовної давності у позивача не має.

Суд вважає, у позові відмовити, оскільки сплив строк позовної давності, та про застосування спливу позовної давності заявлено відповідачкою у судовому засіданні.

У частинні відшкодування моральної шкоди позивачу відмовити, згідно постановления Пленуму Верховного суду України за №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди".

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 1046, 255, 256, 257 ЦК України, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду, а потім подачею апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.