ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2007 р. | Справа № 13/2-57 |
15 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом: Приватного підприємства "Септіма", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46000
до відповідача: Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000
За участю представників сторін:
позивача: Якимів У.М. –довіреність б/н від 02.01.2007р.
відповідача: Переймибіда Р.Б. –довіреність №67/7/10-015 від 09.01.2007р.
Кикта Г.О. –довіреність №4713/7/10-015 від 26.01.2007р.
Суть справи:
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000402306/0/76248 від 15.11.2006р. та №0000512306/0/85206 від 18.12.2006р.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що матеріалами перевірки встановлено, що позивач в результаті господарських операцій з ТОВ „Ракада” та ТОВ „Неос” придбавав лісоматеріали в вартості яких сплачував ПДВ і використовував податковий кредит. Однак оскільки по постачальниках відсутні докази, що вони до Держбюджету сплатили ПДВ по продажу лісоматеріалів позивачу, заявлені останнім до відшкодування суми від’ємного значення ПДВ за серпень 2006р. (8400 грн.) та вересень 2006р. (16666,67 грн.) не знаходять підтвердження податковими зобов’язаннями продавців цих товарів, а податкові накладні не виконують своїх законодавчо-встановлених функцій, тому правомірно зменшено бюджетне відшкодування на 8400 грн. та 16666,67 грн.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 в порядку ст. 130 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
- відповідачем проведено виїзні позапланові перевірки діяльності позивача на предмет достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за серпень та вересень 2006р., по результатах яких складено акти №18580/23-623/23591558 від 14.11.2006р.; №20085/23-623/23591558 від 15.12.2006р. та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000402306/0/76248 від 15.11.2006р.; №0000512306/0/85206 від 18.12.2006р. про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ відповідно на 8400 грн. та 16666,67 грн.
Як видно з акту перевірки від 14.11.2006р. (п/п.3.1.2; 3.1.3; п.3.3), позивач придбав у ТОВ „Ракада” дошку хвойну в липні 2006р. на суму 50400 грн., за яку розрахувався в безготівковому порядку зі сплатою в ціні товару ПДВ –8400 грн. По вказаній операції ТОВ „Ракада” виписало податкову накладну №13 від 14.07.2006р. на підставі якої позивач використав податковий кредит, що на думку відповідача є незаконним, оскільки ТОВ „Ракада” звітувало з незначними показниками та ПДВ до бюджету не сплачувало, а відтак надмірна сплата ПДВ як передбачено п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” відсутня. Тому бюджетне відшкодування за серпень слід зменшити на 8400 грн., оскільки цю суму не можливо підтвердити (розд.4 акта).
В акті перевірки від 15.12.2006р. (п/п 3.1.2; р.4) вказано, що позивач оплатив ТОВ „Неос”, як одному з постачальників матеріальних цінностей в серпні 2006р. відвантажені матеріали з ПДВ –16666,67 грн.
Враховуючи що у взаєморозрахунках з позивачем постачальник ТОВ „Неос” мав в обсягах реалізації частку 4,8%, а його постачальника –ТОВ „Інтегра-ІТ-2004” не знайдено, тому позивач завищив суму бюджетного відшкодування за вересень 2006р. на 16666,67 грн., оскільки неможливо підтвердити заявлену до відшкодування суми ПДВ.
Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи зі слідуючого:
- як вказано в актах перевірки (р.2 п.2.12) взаємовідносини позивача із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи, яких визнано судом недійсними, або з суб’єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, перевіркою не виявлено;
- в господарських взаєморозрахунках, позивача з ТОВ „Неос” та ТОВ „Ракада” факт закупки лісоматеріалів та їх повної оплати в безготівковій формі з оплатою ПДВ у вартості товару відповідачем не спростовано, а підтверджено;
- претензії відповідачем до порядку складання податкових накладних, які свідчили б про відсутність у цих накладних доказової чи юридичної сили, як і до господарських зобов’язань чи угод, не висувались;
- Закон України „Про податок на додану вартість” не містить жодної норми, яка б ставила використання податкового кредиту покупцем в залежність від сплати податкового зобов’язання продавця;
- посилання відповідача на те, що згідно п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягають лише надмірні суми ПДВ сплачені до Держбюджету безпідставні і свідчать про довільне трактування закону, оскільки вказаний пункт прив’язки надмірності сплати до Держбюджету не містить. Для визнання надмірної сплати ПДВ проводиться сторнування податкового зобов’язання з податковим кредитом в конкретному звітному періоді і по конкретному платнику (п/п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”), а не всіх разом взятих платниках, як помилково хоче довести відповідач;
- суд розцінює критично й заключення відповідача як: „... податкова накладна не виконує своєї законодавчо-встановленої функції...” (стор.10 акта від 14.11.2006р.); „Не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування....” (розділи 4 в актах від 14.11.2006р. та від 15.12.2006р.), оскільки такі заключення не базуються на матеріалах справи (перевірки), чинному законодавстві і є надуманими та безпідставними з огляду хоча б на вимоги п.1.7; п/п 2.3.2; 2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого 25.08.2005р. Мін’юстом України за №6/31-92;
- в порушення п.9 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” відповідач без належної підстави (рішення суду) провів позапланові виїзні перевірки діяльності позивача.
Таким чином, позивач придбав товарно-матеріальні цінності за які сплатив у вартості товару ПДВ постачальникам, отримав податкові накладні, правомірно використав податковий кредит; при сторнуванні зобов’язання з кредитом отримав від’ємне значення ПДВ, яке на свій розсуд мав право заявити до бюджетного відшкодування, що й зробив. Тому його дії повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а дії відповідача по виключенню з податкового кредиту за липень 8400 грн. та серпень 16666,67 грн. та зменшенню бюджетного відшкодуванню цих сум ПДВ відповідно за серпень та вересень 2006р. є неправомірними і незаконними.
На підставі наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такі, що базуються на чинному законодавстві з відшкодуванням позивачу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення КАС України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000402306/0/76248 від 15.11.2006р. та №0000512306/0/85206 від 18.12.2006р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Септіма", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, код 23591558 - 85 грн. державного мита.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 01 лютого 2007 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя