ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 червня 2006 р.

№ 11/146Т-7/93-23/46

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.С., –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Панова І.Ю.

розглянувши  касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006

у справі господарського суду

№ 11/146т-7/93-23/46 Львівської області

за заявою

Державного комітету України з державного матеріального резерву

До	Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”

про	банкрутство

керуючий санацією

Лепех Л.Я.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника

Довганенко Д.В. (дов. №2/7421 від 07.12.2005) Юхта М.С. (дов. №2/7239 від 29.11.2005)

від боржника

Фурик А.Я. (дов. від 27.03.2006)

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду львівської області знаходиться справа про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач», яка порушена за заявою Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2005 відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву у прийнятті заяви про визнання кредитором ВАТ «Львівський завод автонавантажувач»з майновими вимогами на суму 13220599,21 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену ухвалу, а справу передати на розгляд до господарського суду Львівської області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 09.09.2005 скасовано.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Відкрите акціонерне товариство “Львівський завод автонавантажувач” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006, ухвалу господарського суду Львівської області від 09.09.2005 залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції на жовтень 2001 року, кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Боржник разом з розпорядником майна в результаті розгляду цих вимог визнає їх або заперечує, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і арбітражний суд. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст.62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: заява не підлягає розгляду в господарських судах України; у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору; позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Відповідно до норм розділу ІХ ГПК України, суддя має право відмовити у прийнятті позовної заяви або ж повернути позовну заяву до порушення провадження у справі. Після порушення провадження у справі, відповідно до норм розділу ХІ ГПК України, суд повинен прийняти рішення або припинити провадження у справі, або залишити позов без розгляду.

Чинним законодавством про банкрутство не передбачено можливості відмови у прийнятті заяви про визнання кредитором, а визначено процедуру розгляду грошових вимог кредитора у випадку їх оспорювання боржником або розпорядником майна (ст.14-15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.08.2001 господарський суд Львівської області порушив провадження у справі №7/93-23/46 про банкрутство ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач».

01.09.2001 оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач»опубліковано в газеті «Голос України»№156(2656).

02.10.2001 Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся із заявою №юр/297 від 01.10.2001 про визнання його кредитором на загальну суму 13220599,21 грн.

23.10.2001 ухвалою господарського суду Львівської області матеріали справи скеровано за встановленою підсудністю до господарського суду м. Києва, посилаючись на те, що матеріали справи містять державну таємницю та гриф «таємно».

29.11.2002 ухвалою господарського суду м. Києва, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

28.01.2004 постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2003 та ухвалу господарського суду м. Києва від 29.11.2002, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва. Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2004 справу направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.2004 (суддя Гутьєва В.В.) було прийнято до провадження заяву Державного комітету України з державного матеріального резерву і призначено до розгляду.

Ухвалою голови господарського суду Львівської області від 26.07.2004 справу №11/146т-7/93-23/46 було передано на розгляд судді Синчуку М.М. Розгляд справи неодноразово призначався та відкладався в зв’язку з витребуванням від заявника доказів на обґрунтування заяви.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2005 (суддя Синчук М.М.) відмовлено в прийнятті заяви Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання кредитором ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач»з майновими вимогами на суму 13220599,21 грн., з посиланням на норми ст.62 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки апеляційної інстанції про неправомірність відмови у прийнятті заяви кредитора Державного комітету України з державного матеріального резерву та не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

          

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                             О.Удовиченко

Судді                                                                                                 Л.Катеринчук

                І. Панова