Справа № 367/2710/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі - Дідескул Ю.Л.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лисенко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Санаторій Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втраченої частини зарплати через порушення термінів її виплати, моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов зазначений позов, який після уточнення позивач мотивує тим, що з 03 жовтня 1984 року вона працювала на посаді медсестри у Дочірньому підприємстві "Санаторій Україна". Вказує, що 11.02.2015 р. звільнилася з роботи за власним бажанням згідно з Наказом №49-к від 10.02.2015 р. На день звільнення з роботи відповідач нарахував ОСОБА_3 заробітну плату, однак грошові кошти не виплатив. Згідно довідки по заробітній платі, відповідач зобов'язаний виплатити: за вересень 2014 року - 4 301,81 грн.; за листопад 2014 р. - 956,28 грн., за грудень 2014 року - 1 477,55 грн., за січень 2015 року - 1 060,65 грн., за лютий 2015 року - 1 713,10 грн. Зазначає, що сума середнього заробітку, яку відповідач зобов'язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку складає 4 023,50 грн., компенсація втраченої частини зарплати через порушення термінів її виплати 98,19 грн. Крім того, зауважує, що починаючи з вересня 2014 року відповідач припинив виплачувати їй заробітну плату, чим позбавив її основного джерела доходу та поставив у скрутне матеріальне становище, що призвело до душевних страждань, тому оцінює моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн. У зв'язку із наведеним просить стягнути із відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період роботи з 01.09.2014 р. по 11.02.2015 р. в розмірі 9 509,39 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 4 023,50 грн., компенсацію втрати частини доходів (інфляційні нарахування) в розмірі 98,19 грн. та моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн., судовий збір за відшкодування моральної шкоди в розмірі 70,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доводи та заперечення сторін по справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була прийнята на посаду медсестри 03.10.1984 р., звільнена з посади 11.02.2015 р. наказом №49-к від 10.02.2015 р., що підтверджується записом у трудовій книжці.

Також, відповідно до довідки ДП "Санаторій Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", ОСОБА_3 з 01.09.2014 р. по 11.02.2015 р. було нараховано і не виплачено заробітну плату: за вересень 2014 року - 4 301,81 грн.; за листопад 2014 р. - 956,28 грн., за грудень 2014 року - 1 477,55 грн., за січень 2015 року - 1 060,65 грн., за лютий 2015 року - 1 713,10 грн., а всього 9 509,39 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу дійсно не було виплачено заробітну плату при звільненні за період з 01.09.2014 р. по 11.02.2015 р. в розмірі - 9 509,39 грн., тому даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку в розмірі 4 023,50 грн. та компенсації втрати частини доходів (інфляційні нарахування) в розмірі 98,19 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що з урахуванням вини відповідача, суми не сплаченої зарплати і періоду за який склалась заборгованість, щомісячних сум заборгованості, що позивачка не надала суду доказів про матеріальний стан її сім'ї, заявлена позивачем сума відшкодування шкоди є занадто великою, тому виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості її слід знизити до 1000,00 грн.

Що стосується доводів представника відповідача щодо відсутності його вини, оскільки заробітна плата не виплачувалась через неможливість перераховувати кошти на карткові рахунки, через те, що в банках введено тимчасову адміністрацію та через те, що на розрахункові рахунки підприємства було накладено арешт, суд не приймає до уваги, оскільки згідно довідки заборгованість виникла з вересня 2014 року по лютий 2015 року, а лист до ПАТ «Енергобанк» про виконання зобов'язань відповідача надіслав лише в квітні 2015 року, постанова ж про арешт коштів боржника у ВП №47462557 винесена державним виконавцем взагалі 18.05.2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі - 243,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 10 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 6-8, 10, 15, 30, 60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Санаторій Україна» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за період з 01.09.2014 року по 11.02.2015 року в сумі 9509 грн. 39 коп., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку 4023 грн. 50 коп., компенсацію втраченої частини зарплати через порушення термінів її виплати 98 грн. 19 коп. та відшкодування моральної шкоди 1000 грн., судовий збір за відшкодування моральної шкоди 10 грн., а всього 14641,08 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 09 червня 2015 року.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом п»яти днів.

Рішення може бути оскаржено в установленому законодавством порядку протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н. Ф. Карабаза