Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" на рішення Рівненського міського суду від 6 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Рішенням Рівненського міського суду від 6 квітня 2015 року позов задоволено частково. З ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" на користь позивача стягнуто 26 294, 16 грн. відшкодування матеріальної та 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" посилався на те, що відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною ч. 1 ст. 988 ЦК України також передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 21 від 22 серпня 2014 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого мотоцикла Suzuki GSX-R 750 з урахуванням зносу станом на час проведення дослідження склала 9 583, 25 грн.

Таким чином, розмір прямого збитку страхувальника становив 9 583, 25 грн.

Частиною 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Одночасно п. 36.6. ст. 36 цього ж Закону передбачено, що страхувальником, або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі, одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування. Отже, обов'язок з відшкодування франшизи лежить на винуватцю ДТП ОСОБА_3, а не на страховику. Стягуючи страхове відшкодування з ПАТ „Страхова компанія „Універсальна", місцевий суд його розмір на суму франшизи не зменшив.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ „СК „Універсальна" 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди, місцевий суд обчислював її в розмірі 5 % від ліміту відповідальності страховика, який становить 100 000 грн., а не від страхової виплати.

Усупереч вимогам пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач не надав страховику письмового повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 4 п. 16 постанови № 4 від 1 березня 2013 року „Про деякі питання вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Покликаючись на ці обставини, відповідач ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити щодо нього у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом установлено, що 1 травня 2014 року близько 23 год. 20 хв. на вул. Міцкевича в м. Рівному відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем „ВАЗ" 2107, р. н. НОМЕР_1, розпочавши маневр розвороту, перегородив проїзну частину вулиці, внаслідок чого відбулося зіткнення його автомобіля з мотоциклом „Suzuki"GSX 750 без державного номерного знаку під керуванням позивача ОСОБА_2, який рухався по цій вулиці в напрямку пр. Миру. В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач - тілесні ушкодження.

Ці обставини сторонами не оспорюються.

Постановами Рівненського міського суду від 23 червня 2014 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній ДТП і накладено адміністративні стягнення за ст. ст. 122-4 і 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 та 255 грн. (а. с. 12, 13).

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8242847 від 19 листопада 2013 року була застрахована у ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, - 100 тисяч гривень на одного потерпілого, а за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн. (а. с. 55-56).

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною ч. 1 ст. 988 ЦК України також передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» теж роз'яснив, що при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується його зношеність.

За висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 21 від 22 серпня 2014 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого мотоцикла Suzuki GSX-R 750 з урахуванням зносу станом на час проведення дослідження склала 9 583, 25 грн., що не перевищує ліміту відповідальності страховика (а. с. 20-26).

Стягнувши з ПАТ „Страхова компанія „Універсальна" на користь позивача не розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а вартість усього відновлювального ремонту мотоцикла у сумі 26 294, 16 грн. без урахування його зносу, місцевий суд допустив порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що є підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Крім того, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини щодо страхування цивільно-правової відповідальності водіїв транспортних засобів, у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, за загальним правилом наявність у винної у ДТП особи чинного полісу про страхування цивільно-правової відповідальності є підставою для її відповідальності за завдану шкоду лише у розмірі, що не покривається страховим лімітом.

Проте ст. 33 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) зобов'язує водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Статтею 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Вимогами зазначеної статті передбачені реквізити заяви та документи, які необхідно подати разом із заявою страховику.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Пунктом 36.2. статті 36 Закону встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування за наявності визначених статтею 35 цього Закону документів, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у її виплаті.

При цьому перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є вичерпний і зазначений у статті 37 Закону, серед яких, зокрема, є невиконання потерпілим своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розміру заподіяної шкоди (пп. 37.1.3), а також неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП (пп. 37.1.4).

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивач, як потерпілий та особа, що має право на отримання відшкодування, незважаючи на те, що з часу ДТП пройшло вже більше одного року, письмово надав страховику, з яким відповідачем був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу, пошкодженого майна, контактний телефон, свою адресу та подав страховику заяву про страхове відшкодування і йому у такому відшкодуванні було відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1, відповідальність якого згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8242847 від 19 листопада 2013 року була застрахована у ПАТ „Страхова компанія „Універсальна", доказів про те, що він повідомив свого страховика про настання страхового випадку та про інші обставини, пов'язані з ДТП, суду також не надав.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України встановлено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз. 4 п. 16 постанови № 4 від 1 березня 2013 року „Про деякі питання вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідальність перед позивачем за шкоду внаслідок ДТП повинен нести відповідач ОСОБА_1, з якого на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту пошкодженого мотоцикла Suzuki GSX-R 750 з урахуванням його зносу в сумі 9 583, 25 грн. та 500 грн. відшкодування моральної шкоди, розмір якої колегія суддів визначає, виходячи з такого.

Пунктом 23.1. ст. 23 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є, зокрема, моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судом установлено, що внаслідок винних неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, які були спричинені йому ушкодженням його здоров'я, що потягнуло за собою вимушені зміни у його житті.

Наведене вище дає підстави зробити висновок про те, що за таких обставин вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Зважаючи на встановлені обставини справи, про які було зазначено вище, характер та обсяг страждань позивача, характер його немайнових втрат, часу та зусиль, які були необхідні для відновлення його здоров'я, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, визначає в сумі 500 грн.

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 988, 991, 1194 ЦК України, ст. 22, 23, 29, 33, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 6 квітня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 583 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 25 коп. відшкодування матеріальної та 500 (п'ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди, а також 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. понесених судових витрат у справі, а на користь держави - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна" 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 27 коп. судових витрат, понесених апелянтом при поданні апеляційної скарги.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: