справа № 22-10064    головуючий у 1-й інстанції: Ганечко О.М.

категорія:         доповідач: Наумчук М.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного су­ду м. Києва в складі:

головуючого: Наумчука М.І.

суддів: Карпенко C.O., Котули Л.Г.

при секретарі Голуб К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залі­зниця», третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року, -

встановила:

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, в якому зазна­чала, що 30.06.2006 року вона їхала у вагоні №16 потягу №623 сполученням Київ - Кам'янець-Подільський. О 3 год. 20 хв. потяг прибув на станцію Красилів, де вона мала зійти. Провідник вагону ОСОБА_2 її вчасно не розбудила, не забезпечила своєчасну та безпечну висадку па­сажирів. Коли потяг рушив, провідник примусила її стрибати з вагона на ходу потягу. Позивач впала на щебінь, отримала тілесні ушкодження та втратила свідомість. В зв'язку з цим вона пе­ребувала на стаціонарному лікуванні в Красилівській ЦРЛ з 30 червня по 14 липня 2006 року.

Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 при виконанні нею трудових обов'язків у відповідача позивач отримала ушкодження здоров'я, що спричинило не­обхідність проведення лікування і моральні страждання, ОСОБА_1 просила стягнути з Дер­жавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на свою користь 1650 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2007 року позов задово­лено. З Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на ко­ристь ОСОБА_1 стягнуто 1650 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь держави 23 грн. 50 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апе­лянт вказує, що до суду ОСОБА_1 було подано дві позовні заяви. По якій з них постановлене рішення зрозуміти неможливо. Пояснення позивача відносно обставин її виходу з вагону міс­тять протиріччя. При розгляді та викладенні рішення порушені вимоги встановлені цивільним процесуальним законодавством щодо приміщення, де мав проходити розгляд справи та прийн­яття по ній рішення, строку її розгляду. В рішенні не вказано норми права, які застосовані до спірних правовідносин. Доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу з вини відповідача мо­ральної шкоди та підтверджували її розмір, позивачем не надано і такі в рішенні не зазначені.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і об­грунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до ви­сновку, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 30.06.2006 року ОСОБА_1 їхала у вагоні №16 потягу №623 сполученням Київ - Кам'янець-Подільський. О 3 год. 25 хв. на станції Красилів, коли позивач виходила на ходу з вагона і впала на платформу, вона отримала ушкодження здоров'я, в зв'язку

з чим перебувала на лікуванні.

Вказані обставини підтверджуються долученими до справи документами і ніким не оспорюються.

Згідно протоколу оперативної наради засідання комісії по розгляду порушень трудової дисципліни працівниками ВЧ-1, провідник вагону №16, в якому їхала позивач, ОСОБА_2 допустила порушення трудової дисципліни і їй оголошено догану (а. с. 52, 53).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Інструкції провіднику пасажирських вагонів, при відправлен­ні пасажирського поїзда та його русі провідник пасажирського поїзда зобов'язаний закрити двері.

Вимога цих пунктів інструкції ОСОБА_2 виконана не була, що призвело до того, що ОСОБА_1 могла на ходу потягу виходити з нього та що потягло за собою її падіння і заподі­яння ушкодження здоров'я.

Оскільки, в зв'язку із ушкодженням здоров'я, позивач була змушена перебувати на ліку­ванні, вона зазнала фізичного болю і страждань, то суд першої інстанції прийшов до обгрунто­ваного висновку, що допущені працівником відповідача порушення посадових обов'язків при виконанні ним трудових обов'язків призвели до заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

Тому, відповідно до ст. ст. 1167, 1168, 1172 ЦК України суд першої інстанції обгрунто­вано поклав обов'язок по її відшкодуванню на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Доводи апелянта про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за за­подіяну шкоду спростовуються викладеними в рішенні суду першої інстанції висновками та на­веденим вище.

Доказів, які б свідчили, що при постановленні рішення було порушено таємницю нарадчої кімнати не подано, посилання на це в апеляційній скарзі нічим не підтверджені.

Проведення судового засідання не в спеціально обладнаному для цього приміщення, по­рушення строку розгляду справи не може свідчити про незаконність постановленого рішення і тягти за собою його скасування.

Відомості про те, що розгляд справи проводився на підставі двох поданих позивачем по­зовних заяв відсутні.

Позовна заява датована 04.05.2007 року подана ОСОБА_1 на виконання ухвали судді від 21.11.2006 року про усунення недоліків її позовної заяви, яка була зареєстрована в суді 08.11.2006 року, і вона не може вважатись такою позовною заявою щодо якої має бути окремо вирішене питання про її прийняття та розгляд (а. с. 1, 2, 31, 32-34).

Постановлене судом першої інстанції рішення за формою і змістом відповідає встанов­леним ст. 215 ЦПК України вимогам, в ньому вказано які кошти підлягають стягненню з відпо­відача і на підставі яких норм права.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути підставою для скасування рішення і відмови в задоволенні заявленого позову.

Що ж стосується рішення в частині визначення розміру коштів, які стягнуті судом на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що повністю погодитись з ним неможливо.

При визначенні розміру коштів на відшкодування шкоди суд не врахував обставин її за­подіяння.

Виникненню моральної шкоди сприяла необережність самої потерпілої, яка усвідомлю­вала, що потяг почав рух, однак, незважаючи на це, зробила спробу вийти із вагона.

Доказів, які б свідчили, що позивача вийти з вагону примусила провідник не подано, останньою ця обставина заперечується.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що розмір коштів, що підляга­ють стягненню на відшкодування моральної шкоди, необхідно зменшити з 1650 грн. до 500 грн., частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити часткова.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2007 року змінити, змен­шити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь ОСОБА_1 з 1650 грн. до 500 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.