№ 2-284/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            13 жовтня 2008 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Радзівона О.І., при секретарі Кузуб В.В., з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гребінці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Партнер-Банк»  про зміну формулювання звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неправильно сформулював причини його звільнення, вказуючи в трудовій книжці на п. 3 ст. 40 КЗпП України, так як ним була подана заява про звільнення за власним бажанням з підстав, передбачених п. 1 ст. 38 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснивши наступне. Наказом ТОВ «Партнер-Банк» від 07.03.07 р. він був прийнятий на посаду начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів управління роздрібного бізнесу. 19.05.08 р. у зв’язку з переїздом на нове місце проживання, позивач у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП України подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням яка була зареєстрована того ж дня, за вхідним № 1163. У вказаній заяві позивач просив звільнити його з роботи 20.05.08 р.. На вимогу надати копію наказу про звільнення, керівництвом ТОВ «Партнер-Банк» було надано відповідь, що всі необхідні документи щодо звільнення позивачу направлять поштою. 20.05.08 р. відповідач видав трудову книжку, в якій було зазначено, що ОСОБА_1  звільнений з посади начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів управління роздрібного бізнесу на підставі систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Партнер-Банк», згідно п. 3 ст. 40 КЗпП, на підставі наказу № 270-П від 20.05.08 року. 26.05.08 р. на адресу позивача надійшло цінним листом поштова кореспонденція – супровідний лист № 1017 від 22.05.07 р. та наказ № 270-П від 20.05.08 р. «Про звільнення ОСОБА_1.», в якому було вказано, що позивачу було оголошено догану наказом № 270-П від 19.05.08 р., що й потягло за собою наслідок у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Партнер-Банк», згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. Вказує, що всупереч вимог Кодексу законів про працю України відповідач не вручив позивачу наказу та не повідомив про нього. Таке неправильне формулювання причини звільнення записане в трудовій книзі позивача, потягло за собою наслідки, а саме, на даний момент він не може влаштуватися на престижну роботу. Його середня заробітна плата становила 5 000 (п’ять тисяч) гривень. До даного часу позивач не працевлаштувався, а тому час вимушеного прогулу складає 4 місяці. У зв’язку з цим, нанесену незаконними діями відповідача моральну шкоду, яка виразилася у втраті ним репутації, неможливості влаштуватися на нову престижну роботу, втраті зв’язків із колишніми співробітниками, він оцінює в 10 000 (десять тисяч) гривень.

На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити та винести рішення, яким визнати формулювання причини його звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Партнер-Банк» згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України неправильним; зобов’язати відповідача видати наказ про зміну запису причин його звільнення   з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП; зобов’язати ТОВ «Партнер-Банк» змінити запис порядковим номером 13 у його трудовій книжці із запису «Звільнений із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Партнер-Банк» згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України» на запис «Звільнений із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП»; стягнути з відповідача розрахунок за весь період вимушеного прогулу, а саме за період з 20.05.08 р. по день фактичного розрахунку, який станом на 26.09.08 р. складає 20 000 (двадцять тисяч) грн. та 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Представник відповідача Свистунов Д.В. в судовому засіданні позов не визнав пояснивши, що управління банківської безпеки 12 травня 2008 року звернулося до голови Правління ТОВ «Партнер-Банк» з пропозицією надання останнім вказівки на проведення службової перевірки за фактом порушення внутрішніх нормативних актів працівниками відділу кредитування роздрібних клієнтів при видачі кредиту фізичній особі. За результатом проведеного службового розслідування наказом №268-П від 19.05.08 р. начальнику відділу кредитування роздрібних клієнтів  управління роздрібного бізнесу ОСОБА_1. була оголошена догана. Неналежне виконання позивачем своїх посадових обов’язків призвело до застосування до нього стягнення, а саме догани. Такі дії банку відповідають вимогам ст. 147 КЗпП. Крім того, при обранні виду стягнення відповідач врахував не тільки ступінь тяжкості вчиненого проступку,  обставини за яких його вчинено, та попередню роботу позивача, а й до якого розміру матеріальних збитків в наступному призведуть порушення позивачем своїх посадових обов’язків. При проведенні 20.05.08 р. службового розслідування на підставі виявлених 14.05.08 р. порушень при здійсненні позивачем своїх службових обов’язків були виявлені факти порушень ним Посадової інструкції та інших внутрішніх нормативних актів. Зауважив на тому, що починаючи з 12.05.08 р. позивач був обізнаний про порушення питань щодо виявлення недоліків в його роботі та про необхідність проведення службового розслідування з метою виявлення винних осіб з числа працівників відповідача. Запевняє, що позивач приймав участь у цих службових розслідуваннях шляхом ознайомлення з документами. При цьому він категорично відмовлявся від подання своїх письмових пояснень на запитання відповідальних осіб за проведення службового розслідування.  Враховуючи, що позивачу раніше неодноразово в усній формі оголошувалися догани за неналежне виконання ним своїх посадових обов’язків, беручи до уваги наказ відповідача № 268-П від 19.05.08 р. та висновки за результатом службового розслідування від 20.05.08 р., ТОВ «Партнер-Банк» видав наказ №270-П від 20.05.08 р. «Про звільнення ОСОБА_1.». На підставі цього наказу позивача було звільнено згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. 20.05.08 р. позивач отримав трудову книжку, а також представниками відповідача був ознайомлений про підстави його звільнення шляхом оголошення наказу № 270-П від 20.05.08 р. При отриманні трудової книжки та ознайомленні з наказом про його звільнення позивач відмовився від підпису про це. У зв’язку з цим, відповідач направив позивачу поштою копію наказу № 270-П від 20.05.08 р..  Вважає підстави позову ОСОБА_1. такими, що не мають під собою підґрунтя, тому просить повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи суд  встановив, що згідно відомостей із трудової книжки серії НОМЕР_1, позивача, відповідно до наказу № 81-П від 07.03.07 р., 12 травня 2007 року було прийнято на посаду начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів управління роздрібного бізнесу.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Як видно з матеріалів справи, а саме посадової інструкції начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів ТОВ «Партнер-Банк», затвердженої 24 квітня 2007 року рішенням Правління ТОВ «Партнер-Банк», позивач до початку своєї роботи у ТОВ «Партнер-Банк» із посадовою інструкцією ознайомлений не був, про що свідчить відсутність підпису ОСОБА_1. на вказаній інструкції, що є прямим грубим порушенням трудового законодавства. Представник відповідача доказів того, що позивач  був ознайомлений із своїми функціональними обов’язками  суду не надав. Посилання відповідача на факт розсилання  працівникам банку службових інструкцій за допомогою засобів електронної пошти, не заслуговують на увагу суду і не можуть розцінюватися доказом факту ознайомлення позивача із його службовими обов’язками як такими.

19.05.2008 року позивач написав заяву до Голови Правління ТОВ «Партнер-Банк» ОСОБА_2, в якій вказав, що просить звільнити його за власним бажанням з посади начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів з 20 травня 2008 року у зв’язку з переїздом на нове місце проживання (за місцем реєстрації), яка була зареєстрована ТОВ «Партнер-Банк» 19.05.08 р. за вх. № 1163.

Згідно п. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання…), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. 

Відповідно до ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказувидається на вимогу працівника.

 Як вбачається із супровідного листа Голови Правління ТОВ «Партнер-Банк» ОСОБА_2 зв вих. № 1017 від 22.05.08 р., у зв’язку із звільненням позивача 20.05.08 р. з посади начальника відділу кредитування роздрібних клієнтів управління роздрібного бізнесу ТОВ «Партнер-Банк» та відповідно до ст. 47 КЗпП, на адресу позивача було надіслано копію Наказу про звільнення № 270-П від 20.05.08 р.

Так як позивач відповідно до його заяви про звільнення просив звільнити його 20.05.08 р. у зв’язку з переїздом на нове місце проживання, то на його вимогу про видачу наказу того ж дня - було відмовлено, про що свідчить направлення вказаного наказу цінним листом лише 22.05.08 р., а це знову тягне за собою порушення трудового законодавства відповідачем.

Щодо проведених службових розслідувань начальником Управління банківської безпеки ОСОБА_3., то суд не знайшов жодних доказів того, що позивач був присутнім при цих заходах, так як його підпис відсутній на всіх документах, що стосуються вказаних службових розслідувань. Тому заслуговують на увагу суду і є переконливими твердження позивача, що самі факти проведення службових розслідувань  відповідачем у досить стислий термін, є не що інше як зведення рахунків, і небажання звільнити його з роботи.  На запитання позивача чи були підстави не погодитися із матеріалами наданими і зібраними позивачем на оформлення договорів для кредитування певних осіб, свідок ОСОБА_3. заявив, що він як і решта членів кредитного комітету  ТОВ «Партнер-Банк» підписав всі без виключення документи, тим самим погодився  із висновками позивача про реальну можливість надати кредит тим особам, які по результатам службових перевірок тепер ставляться позивачеві у вину, немов як   допущення ним систематичного невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку установи.  Обґрунтованими і переконливими є доводи позивача  в тій частині, що він, як начальник структурного  підрозділу, при  зверненні осіб про надання їм кредиту, збирає необхідні дані, котрі стосуються  вивчення питання про платоспроможність цієї особи. Його висновки розглядає  кредитний комітет  ( дев’ять членів - зі складу керівництва банку)  і саме він вирішує питання про видачу тій чи іншій особі кредиту (позики). На вимогу  суду   деталізувати факти порушень правил внутрішнього трудового розпорядку, відповідач не зумів цього зробити, пояснивши, що копію правил внутрішнього розпорядку  надати суду не має можливості  оскільки правила як такі у ТОВ «Партнер-Банк»  відсутні  взагалі («ще не розроблені»).  

Згідно вимог ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу того, що позивач надавав будь-які письмові пояснення стосовного службового розслідування, що прямо передбачено законом. Стягнення у вигляді догани повинно було бути оголошено в наказі, про що повідомлено позивача під розписку, якої у справі також немає.

Відповідно до п. 13 Пленуму ВСУ № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно вимог ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, суддя, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, суддя, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті (не більше як за один рік).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач при розгляді справи не надав достатніх доказів в обґрунтування його вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн., у зв’язку з цим суд, виходячи із принципу  справедливості, прийшов до висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.     

У відповідності до ст. 29; п. 1 ст. 38; ст. 47; ст. 149; ч. 3 ст. 235 КЗпП України; ч. 3 ст. 23 ЦК, п. 13 Пленуму ВСУ № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»; керуючись ст. ст. 8; 10; 60; 213-215 ЦПК, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов   ОСОБА_1. до ТОВ «ПАРТНЕР-БАНК» задовольнити  частково.

1. Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 «за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Партнер-Банк», згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України,» - неправильним та зобов’язати  управління ТОВ «Партнер-Банк» змінити  на запис в трудовій книжці на «звільнений із займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України».

2. Відповідно до правил ч.3,ст. 235 КЗпП стягнути  на користь позивача з ТОВ «Партнер-Банк» середньомісячний заробіток  за час вимушеного прогулу  -  у розмірі  (20000) двадцять тисяч гривень.

3. Стягнути з ТОВ «Партнер-Банк» на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 3000 три тисячі  гривень.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                О.І.Радзівон

Рішення не набрало законної сили.

Секретар

Гребінківського районного суду

Полтавської області                                                                                  Н.С.Симоненко