Справа №11-370/08р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія ст.286 ч.2КК Мунько Б.П..
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменка І.К.
суддів Шкреби Р.Д., Лиги М.П.
за участю прокурора Суботіної С.А.
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора ОСОБА_3, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24.03.2008 року, яким
ОСОБА_1
09.07.1987 року народження, українець, громадянин України, не одружений, працюючий водієм в ТОВ «Юрія-Фортуна», проживаючий АДРЕСА_1, раніше не судимий засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки в частині основного покарання та відповідно до вимог ст.76 КК України на нього покладені обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області витрати за проведення судово-автотехнічної та автотранспортно-трасологічної експертиз в сумі 788 грн.49 коп.
Стягнуто з ТОВ «Юрія-Фортуна» на користь Черкаської міської лікарні № 3 1640 грн.32 коп., витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2
Вирішена доля речових доказів, відповідно до вимог ст.81 КПК України,-
встановила: „
Згідно вироку, Індутного визнано винним та засуджено за те, що він 13.11.2006 року близько 17 год.30 хвилин, керуючи автомобілем «Фотон» д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул..Комсомольській в с.Степанки Черкаського району в напрямку м.Черкаси, в порушення вимог п.п.11.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність до дорожньої
2
обстановки, не дотримався безпечної дистанції та безпеки бокового інтервалу при зустрічному роз'їзді, в результаті чого керований ним автомобіль зіткнувся з зустрічним автомобілем «АЗЛК-2140» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого останній отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В своїх апеляціях:
-прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину та правильність 'кваліфікації скоєного, просить вирок скасувати та постановити по справі новий вирок, яким призначити покарання засудженому у вигляді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на З роки. В обгрунтування своєї апеляції прокурор посилається на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину, від вчинення якого загинула людина, та особі засудженого, який не розкаявся у скоєному та не відшкодував потерпілим завдану шкоду, в зв'язку з чим, на думку апелянта, призначене покарання є м'яким.
-засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження по кримінальній справі щодо нього закрити за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину, посилаючись на те, що матеріали справи свідчать, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху його автомобіля, на що суд першої інстанції не звернув уваги, що суд не перевірив по первинних документах Черкаської міської лікарні № 3 дані про те, що водій ОСОБА_2 під час ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння, а також вважає, що виділення кримінальної справи в окреме провадження щодо ОСОБА_2 не привело до об'єктивного розгляду даної справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора ОСОБА_3, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який просив задоволити апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.
Так, згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 08.05.2007 року в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП водії обох автомобілів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були рухатися якнайближче до правого краю проїжджої частини та при зустрічному роз'їзді дотримуватися безпечного бокового інтервалу, тобто повинні були діяти у відповідності до вимог п.п.11.2, 13.1 Правил дорожнього руху України. Дослідження, проведені по обставинах ДТП, із технічної точки зору вказують на те, що у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, знаходиться невідповідність вказаним вимогам пунктів Правил дорожнього руху України в діях, як водія ОСОБА_1, так і водія ОСОБА_2
(а.с.129-130)
Крім того, дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схема до нього свідчать про те, що зіткнення транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулося фактично по центру проїжджої частини дороги, що свідчить про недотримання, зокрема засудженим, безпечного бокового інтервалу при зустрічному роз'їзді з автомобілем під керуванням потерпілого.(а.с.6-12).
Пояснення в судовому засіданні засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та експертів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вказують на те, що зіткнення вказаних вище транспортних засобів відбулося фактично по центру проїжджої частини дороги.
Винність засудженого ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху України підтверджується й іншими, наведеними у вироку, доказами, зокрема даними висновків судово-медичних експертиз щодо спричинення тілесних ушкоджень в результаті ДТП
3 потерпілим ОСОБА_4 гаОСОБА_2(а.с.52, 58) та іншими доказами, зазначеними у вироку.
Доводи апеляції засудженого про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля, яким він керував, спростовуються наведеними вище доказами, зокрема, що засуджений не дотримався безпечного бокового інтервалу при роз'їзді з автомобілем під керуванням потерпілого, що і призвело до зіткнення цих транспортних засобів фактично чо центру дороги. Твердження ОСОБА_1 в своїй апеляції про те, що ОСОБА_2 під час даної ДТП знаходився в стані алкогольного сп'яніння є безпідставними, як такі, що не підтверджуються якйми-небудь даними по справі.
Колегія суддів також "вважає, що виділення органом досудового слідства матеріалів справи відносно ОСОБА_2 в окреме провадження не вплинуло негативно на всебічність, повноту і об'єктивність розслідування даної справи, а тому і в цій частині доводи апеляції засудженого є необгрунтованими.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ст.286 ч.2 КК України, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який вчинений ним по необережності, що в порушенні Правил дорожнього руху України, що зумовили дану ДТП, є і вина потерпілого ОСОБА_2, що засуджений характеризується позитивно, а також врахована думка потерпілого ОСОБА_10, який просив в судовому засіданні не позбавляти волі ОСОБА_1
При таких обставинах, суд обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_1, з застосуванням вимог ст.ст.75, 76 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
При таких обставинах, доводи апеляції прокурора ОСОБА_3 щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання є безпідставними.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції прокурора ОСОБА_3, який підтримував обвинувачення в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без змін.