Справа № 2-796/10

Провадження №без н/п

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Міхненка С.Д.

при секретарі - Ільніцької С.В.

за участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради про визнання дій неправомірними щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”( далі Закон № 796 ) та зобов’язати Управління донарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону № 796 за 2007 рік у розмірі 2100 грн., 2008 рік у розмірі 2625 грн. та 2009 рік у розмірі 3150 грн. , -

ВСТАНОВИВ :

26 травня 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду з вимогами до відповідача про визнання дій неправомірними щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі меншому ніж передбачено статтею 48 Закону № 796 та стягнення щорічної допомоги за 2007 -2009 роки у розмірі 7875 грн.

Під час розгляду справи вимоги змінив та просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати Управління донарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону № 796 за 2007 рік у розмірі 2100 грн., 2008 рік у розмірі 2625 грн. та 2009 рік у розмірі 3150 грн.

Пояснив , що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії . Відповідно до статті 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. В порушення вимог Закону допомога виплачувалась в розмірі 100 грн. щорічно.

Заборгованість становить 7875 грн.

Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення по суті позову заперечила , пояснила , що статтею 48 Закону № 796 зазначено , що щорічна допомога виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України , а це Постанова КМУ № 562 від 12.07.2005 року « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ». Крім того позивачем безпідставно зроблено розрахунок за 2009 рік , оскільки Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року діяло з моменту прийняття та в межах бюджетного року .

Крім того нарахування щорічної допомоги позивачу за 2007 рік було здійснено у травні 2007 року, до моменту набрання Рішенням Конституційного суду України 6-р/п від 09.07.2007 року законної сили , а тому дані вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та надані докази , суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 2 категорії ( арк..с .6) .

Відповідно до положень статті 48 Закону № 796 позивач має право на виплату допомоги.

Статтею 48 Закону № 796 (у відповідній редакції) встановлювалось, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась у розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Однак виплата даної допомоги здійснювалась не у розмірах встановленим ст. 48 Закону № 796 . а розмірах , визначених Постановою КМУ № 562 , що привело до порушення конституційних прав позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішені справи суд враховує, що дію ст. 48 Закону № 796 в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2007 рік і 2008 рік згідно із Законами № 489-V (489-16) від 19.12.2006 року зупинено, і лише з 9 липня 2007 року і 22.05.2008 року її дію відновлено рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 року.

Оскільки нарахування допомоги позивачу у 2007 році здійснювалось у травні , а дія Закону № 796 в той час була зупинена і розмір допомоги визначався відповідно до Постанови КМУ № 562 , тому суд вважає , що вимоги позивача в частині визнання дій відповідача –неправомірними щодо виплати допомоги у 2007 році та зобов’язання здійснити її донарахування та виплату задоволенню не підлягають.

Статтею 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік » від 26.12.2008 року зазначено, що надати право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати , в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбаченими за відповідними бюджетними програмами .

Однак дії статті ст.48 Закону № 796 даним законом не були зупинені.

В роз’ясненнях , що надані в листі Верховного Суду України № 6-11 від 12 квітня 2010 року зазначено , що згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин , заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні цивільне законодавство не застосовується , якщо інше не встановлено законом , а тому у справах . що носять публічно – правовий характер , суд може визнати дії відповідачів законним чи незаконними та у разі незаконності їх дій – зобов’язати нарахування та виплату належних сум відповідно до закону , а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання дій відповідача незаконними щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2008,2009 роки у розмірі меншому , ніж передбачено статтею 48 Закону № 796 та зобов’язання здійснити нарахування та виплату належних сум .

При цьому судом не зазначається конкретний розмір сум , що підлягає стягненню .

Сторони від сплати судового збору звільнені відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито ».

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 37 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,213,214,215 ЦПК України, статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської ради незаконними щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2008 та 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з того , що щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Малинської міської на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання через Малинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів , починаючи з дня його проголошення .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги якщо така скарга не була подана .

Суддя:

ОСОБА_2