справа № 2-178/2009

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

      19 березня 2009 року                                                м. Запоріжжя

    Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді	Яцуна О.С.
при секретарі	Єговітіної І.Ю.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  до ОСОБА_4 , треті особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , КП ВРЕЖО № 4 про усунення перешкод в користуванні підсобними приміщеннями, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивачі  у листопаді 2008 року звернулись до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні підсобними приміщеннями. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що Вони є наймачами кімнат НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3  в будинку АДРЕСА_1  у м. Запоріжжі. Відповідач є наймачем кімнат НОМЕР_4  та НОМЕР_5  у даному будинку, де разом із нею проживають її чоловік – ОСОБА_5 . та донька – ОСОБА_6 . Підсобні приміщення, які складаються з коридору, двох туалетів, кухні, умивальника, двох комор повинні залишатись у спільному користуванні. Однак відповідач самовільно, без згоди будь-кого перегородила коридор, у зв’язку із чим обмежила доступ до двох комор, якими вони не можуть користуватись. Крім цього відповідач зруйнувала стіну між двома комора, тим самим з’єднавши їх в одне приміщення.

    Позивачі ОСОБА_1  в судовому засіданні позов підтримали на підставах, які викладені в позовній заяві та пояснили, що проживати у будинку АДРЕСА_1  стали з 1998 року у кімнатах № НОМЕР_2  та НОМЕР_3 . Згодом, у 2002 році отримали дозвіл на заселення у кімнату НОМЕР_6 . З самого початку їх заселення вже існувала перегородка у спільному коридорі та  підсобні приміщення – комори під НОМЕР_7  були об’єднані шляхом зруйнування стінки між ними. Про те, хто зробив несанкціоновані перебудови у приміщеннях загального користування - їм не відомо.

    Відповідач ОСОБА_5  заперечувала проти позовних вимог та зазначила, що у будинку АДРЕСА_1  стала проживати з 1997 року у кімнатах НОМЕР_4  та НОМЕР_5 . Згодом, на початку 2003 року вона, з дозволу «Запоріжжилцивілбуду», на балансі якого знаходився будинок, отримала дозвіл на розширення на заселення у підсобне приміщення під НОМЕР_7 , яке на той час представляло собою одну кімнату, в якій до неї зберігались старі речі попередніх мешканців. Ніяких несанкціонованих перебудов у приміщеннях, в яких вона проживає – не робила. Ніколи раніше позивачі не висували вимог щодо усунення з її боку перешкод у користуванні спірним приміщенням.  

    Треті особи – ОСОБА_5 . та ОСОБА_6 . також заперечували проти висунутих позовних вимог та підтримали позицію відповідача.

    Представник третьої особи – КП «ВРЕЖО № 4» зазначила, що до 2005 року будинок АДРЕСА_1  знаходився на балансі «Запоріжжилцивілбуду», після чого був переданий КП «ВРЕЖО №4» разом із інвентарною справою. Всі викопіровки зазначеного будинку робились на підставі інвентарної справи. При передачі будинку на баланс КП «ВРЕЖО №4» відповідність даних інвентарної справи існуючому стану житлового будинку на предмет перебудов не робилась, оскільки будинок має статус ветхого  житла. Під час складання акту обстеження спірних приміщень від 28. НОМЕР_3 .08 було встановлено, що згідно інвентарної справи приміщення за НОМЕР_7  рахуються як підсобні приміщення, які зайняті ОСОБА_5 , приміщення НОМЕР_8  рахується як вбиральня, зайняте ОСОБА_1 . У спільному коридорі міститься перегородка, однак ким та коли вона була встановлена – не з’ясовано.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинок АДРЕСА_1  у м. Запоріжжі був прийнятий на баланс КП «ВРЕЖО № 4» у 2005 році від підприємства «Запоріжжилцивілбуд». Копіями особистих рахунків підтверджено, що у кімнатах під НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3  зареєстровані позивачі, у кімнатах під НОМЕР_4 , НОМЕР_5  зареєстрована відповідач разом із третіми особами – ОСОБА_5 . та ОСОБА_6 . Місцями загального користування є коридор площею 28,42 м2; умивальня  площею НОМЕР_5 ,06м2; санвузол площею 1,4 м2. Згідно інвентарної справи, приміщення за № 25 (площею 7,78 м2) та 26 (площею 5,2 м2) рахуються як підсобні приміщення, які зайняті ОСОБА_5 , приміщення НОМЕР_8  рахується як вбиральня, зайняте ОСОБА_1 . У спільному коридорі міститься перегородка, однак ким та коли вона була встановлена – не з’ясовано.

   

    Відповідно до ст.100 ЖК України, наймач, який дозволив собі самовільне перепланування або переобладнання жилого або підсобного приміщення, зобов’язаний за свій рахунок привести приміщення в попередній стан.

    Статтею 60 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

    Дослідивши матеріали справи у сукупності із показами сторін,  суд приходить до висновку що позивачами не доведена обставина самовільного перепланування та переобладнання підсобних приміщень безпосередньо відповідачем, у зв’язку з чим позов є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100 ЖК України, ст.ст.57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  до ОСОБА_4 , треті особи – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , КП ВРЕЖО № 4 про усунення перешкод в користуванні підсобними приміщеннями – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя                 О.С. Яцун