Справа № 2а-36/09

П О С Т А Н О В А|розв'язання,вирішення,розв'язування|

Іменем України

20.03.2009 року Красноперекопській міськрайонний суд АР Крим в складі:

головуючого судді Караваєва К.М.

при секретарі Джурило Ю.П., розглянувши|розгледівши| у м. Красноперекопську|громадянську| справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Ефтаде до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим, 3-ї особи - Державне казначейство України, Пенсійний фонд України, про стягнення сум,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 26.01.2009 року звернулася з адміністративним позовом до відповідача просить|прохає| суд визнати противоправною його бездіяльність щодо не виплати їй, як дитині війни, пенсії у розмірі, передбаченому ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, та зобов’язати його нарахувати їй, відповідно до вказаного Закону, щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9.07.2007 року по 31.12.2008 року, оскільки така допомога, в порушення вимог чинного законодавства України та рішень Конституційного суду України від 9.07.2007 року і 22.05.2008 року, їй не нараховувалася та не виплачувалася.

В зв’язку з тим, що про належні ОСОБА_1, як дитині війни, виплати і про існування рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року стало відоме у теперішній час із засобів масової інформації, то вона також просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених права.

Ухвалою суду від 27.01.2009 року у якості 3-х осіб притягнути Пенсійний фонд України і Державне казначейство України.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 вточнили заявлені вимоги, також просять суд зобов’язати відповідача, з вищевказаних підстав, нарахувати та виплатити позивачки, як дитині війни, надбавку до пенсії за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 735,30 грн, а за 2008 рік – у розмірі 1158,60 грн, тобто всього – 1893,90 грн, підтримали дані вимоги і наполягають на їх задоволенні.

Представник відповідача – ОСОБА_3 в суді заперечує проти позову, посилаючись на наступні обставини.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, п.12 ст.71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія вищевказаної норми Закону була зупинена на 2007 рік.

Дійсно, рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року визнано, що п.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не відповідає Конституції України, однак дана норма Закону втратила силу лише від дня прийняття рішення.

Також, Верховною Радою України, на виконанні рішення суду, не були внесені відповідні зміни у вказаний Закон, внаслідок чого, на виплату щомісячної соціальної допомоги, розмір якої визначений ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не були виділені бюджетні кошти.

Крім того, на думку представника відповідача, у 2007 році був відсутній механізм реалізації положень ч.1 ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Пунктом 41 розділу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких, вона викладена в новій редакції, зокрема, встановлено, що дітям війни встановлюється державна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 1.01.2008 року.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано, що п.41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає Конституції України, однак дана норма Закону втратила силу лише від дня прийняття рішення.

Таким чином, на думку представника позивача, виплати позивачки у період з 1 по 21 травня 2008 року проводилися відповідно до вимог чинного законодавства України.

Однак і після ухвалення даного рішення суду, Верховною ОСОБА_3 України не були внесені відповідні зміни у вказаний Закон, внаслідок чого, на виплату щомісячної соціальної допомоги, розмір якої визначений ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не були виділені бюджетні кошти.

З урахуванням викладеного, Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “ОСОБА_4 питання соціального захисту окремих категорій громадян” були встановлені надбавки до пенсії дітям війни у таких розмірах – з 22.05.2008 року – 48,10 грн, з 1.07.2008 року – 48,20 грн та з 1.10.2008 року – 49,80 грн (п.8), яки, як вважає представник відповідача, за відсутністю іншого порядку визначення розміру підвищення пенсії, слід враховувати у якості механізму реалізації положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни».

Також, оскільки строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України – 1 рік, позивачкою пропущений без поважних причин, то останньої слід відмовити у позові, в частині вимог щодо виплати надбавки з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, і з цих підстав.

Представники 3-х осіб – Пенсійного Фонду України та Державного казначейства України в суд не з’явилися, при цьому представник Держказначейства України ОСОБА_4 та заступник голови ПФУ ОСОБА_5 просять суд розглянути справу у їх відсутність та відмовити у позові ОСОБА_1 з підстав, вказаних представником управління ПФ України в Красноперекопському районі АР Крим.

Суд, вислухав сторони, вивчивши матеріали справи|речі|, вважає|гадає| за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася у 1936 році в с.Володимирівка Черноморського району Кримської області.

Згідно відомостей Управління праці та соціального захисту населення Красноперекопської міськради (письмо № 4/495 від 17.03.2009 року) та відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни», вона є дитиною війни та має право на державну допомогу у випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України, починаючи з 1.01.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використання коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Правлінням ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 року, відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення про головні управління ПФУ в АР Крим, областях, містах Київа та Севастополя, затвердженого Постановою ПФ України від 27.06.2002 року № 11-2, згідно яких, управління Пенсійного фонду України в Красноперекопськом районі є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень, встановлено, що до основних завдань управління входять забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата встановлених законодавством пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно ст.7 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п.12 ст.71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” дія норми ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» була зупинена на 2007 рік.

Також, ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України № 6-РП від 9.07.2007 року визнано такими, що не відповідають ст.ст.1,3,6,8,19,21,22 Конституції України, у числі інших, норми ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» - п.12 ст.71 та ст.111 Закону.

Згідно до ч.2 ст.73, ст.74 ЗУ «Про конституційний суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони втрачають чинність з дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей вищезазначених законів, які визнані неконституційними.

Таким чином, починаючи з 9.07.2007 року і по 31.12.2007 року управління ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим повинно було нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак, в порушенні вимог законодавства України, цього не зробило.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість визнання протиправними дії відповідача у період з липня по грудень 2007 року.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.99,100 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи та пояснень сторін витікає, що позивачка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав щодо нарахування їй недоплаченої щомісячної допомоги з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року лише 26.01.2009 року, тобто за межами річного строку.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 не надано, при цьому представники відповідача та 3-х осіб в своїх запереченнях на позов наполягають на застосуванні положень ст.ст.99,100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

При таких обставинах суд приходить до висновку про те, що у позові ОСОБА_1, в частині виплати надбавки за період з 9.07.2007 року по 31.07.2007 року, слід відмовити з підстав пропуску нею строку звернення до суду.

Доводи ОСОБА_1 про те, що про належність права на вказані соціальні виплати, їй стало відоме лише у теперішній час із засобів масової інформації, суд визнає необгрунтованими, оскільки вона своєчасно була повідомлена Красноперекопським УПЗН про отримання статусу «дитини війни» і про можливість користування пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а тому могла, в разі незаконної відмови у виплаті державної соціальної допомоги, звернутися за захистом своїх прав у встановлений законом строк до суду як особисто, так і за допомогою своїх представників.

Також ОСОБА_1 нічого не заважало самостійно своєчасно дізнатися про прийняття рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року із засобів масової інформації або від представників відповідача, однак вона цього не зробила.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких, вона викладена в новій редакції, зокрема, встановлено, що дітям війни встановлюється державна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано, що п.п.2 п.41 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не відповідає Конституції України.

Оскільки дана норма Закону втратила силу лише від дня прийняття рішення Конституційного суду, то ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючі з 22.05.2008 року, діяла у редакції, згідно якою, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 58 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, з 1.01.2008 року – 470 грн, з 1.04.2008 року – 481 грн, з 1.07.2008 року – 482 грн, з 1.10.2008 року – 498 грн.

Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, що підлягає виплаті позивачки, складає 1072,84 грн, згідно наданого нею розрахунку:

з 22 травня по 31 травня 2008 року – 46,54 грн ((481,00 грн х 30%)/31 дн х 10 дн)

за червень 2008 року – 144,3 грн (481,00 грн х 30%);

з липня по вересень 2008 року – по 144,6 грн (482,00 грн х 30%);

з жовтня по грудень 2008 року – по 149,4 грн (498,00 грн х 30%) щомісячно.

Оскільки, на підставі п.8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “ОСОБА_4 питання соціального захисту окремих категорій громадян”, ОСОБА_1, як дитині війни, відповідачем були встановлені та виплачені надбавки до пенсії у таких розмірах – з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року - 15,51 грн, за червень 2008 року – 48,10 грн, з 1.07.2008 року – по 48,20 грн та з 1.10.2008 року – по 49,80 грн, то загальний розмір щомісячних надбавок, визначених судом, яки підлягають виплаті останньої, слід зменшити на вказані суми, тобто на 357,58 грн.

Доводи позивачки про необхідність стягнення сум надбавок за період з 1.01.2008 року по 21.05.2008 року у розмірах, яки визначені в редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно якою, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд визнає необґрунтованими, оскільки вони суперечать діючому на той час законодавству України.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача по необхідність застосування положень Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “ОСОБА_4 питання соціального захисту окремих категорій громадян” для визначення розміру соціальної допомоги дітям війни у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки визначений в неї розмір даної допомоги суперечить вищевказаним положенням ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни”.

З урахування викладеного, а також вимог ст.113 Конституції України, суд вважає за необхідне застосувати для визначення розміру соціальної допомоги позивачки, як дитині війни, вищевказану норму діючого на той час ЗУ „Про соціальний захист дітей війни»”.

Керуючись ст.1,6,7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни»” (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), п.12 ст.71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст.58, п.41 р.2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст.28,58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року № 6-рн/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008,|| ст.113 Конституції України, ст.ст.9,11,12,71,94,99,100,122,159-163,167,186 КАС |України, суд

П О С Т А Н О В И В|розв'язав|:

Позов ОСОБА_1 Ефтаде задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопськом районі АР Крим щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що обчисляється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, згідно до ст.58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопськом районі АР Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну, як дитині війни, відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що обчисляється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність, згідно до ст.58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, у розмірі 715,26 грн.

В іншій частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його оголошення через Красноперекопській міськрайонний суд АР Крим.

На постанову|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути подана апеляція в Севастопольський апеляційний адміністративний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про його апеляційне оскарження через Красноперекопській міськрайонний суд АР Крим.

Суддя: