Україна

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБДАСТІ

Справа № 2-а-1340/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/в порядку скороченого провадження/

08 квітня 2011 рокум.Городище

          Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л.П. розглянувши, в порядку скороченого провадження, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області по нарахуванню та виплаті пенсії неправомірними і такими, що звужують конституційні права «Дитини війни»; зобов’язання посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 04.09.2010 року, -

встановив :

04.03.2011року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області про поновлення строку позовної давності для перерахунку пенсії дитині війни; визнання дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області по нарахуванню та виплаті пенсії неправомірними і такими, що звужують конституційні права «Дитини війни»; зобов’язання посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.01.2006 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона є «Дитиною війни», так як відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлена державна соціальна гарантія - мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збігалося з роками Другої світової війни та надання дітям війни соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Тобто дітям війни пенсії, або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.

Звернувшись до УПФ в Городищенському районі Черкаської області із заявою про перерахунок своєї пенсії у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», отримав із УПФУ в Городищенському районі Черкаської області довідку, в якій вказується, що згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.05.2008 року № 530, з 01.01.2008 року дітям війни до пенсії виплачується надбавка в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Вважає, що розмір надбавки, яка їй виплачується до пенсії, як дитині війни, необґрунтовано занижений із наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, у справі № 1-28/2008, за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України сформулював правові позиції щодо відповідності деяких положень Закону про Держбюджет, Конституції України, а саме, у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша статті 95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8).

Правові акти можуть бути визнані неконституційними в разі їх невідповідності Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152).

Затвердження Державного бюджету України належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96 Конституції України) і відбувається виключно у формі закону (пункт перший частини другої статті 92, стаття 95 Конституції України).

Конституція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і змісту, що обумовлює також певні вимоги для його розгляду ухвалення і, відповідно набрання ними чинності.

Згідно зі статтями 96, 116 Конституції України проект закону про Держбюджет розробляє і подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України разом із доповіддю про хід виконання Державного бюджету України поточного року, а його дія в часі обмежується конкретним періодом – з 1січня по 31 грудня, а за особливих обставин – іншим періодом.

Зі змісту частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України вбачається, що закон про держбюджет обов’язково повинен визначати будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а також окремо визначати видатки на утримання судів.

Структура і, відповідно, зміст закону про Держбюджет визначені частиною другою статті 38 Кодексу.

У рішенні від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)» (абзац третій пункт 4 мотивувальної частини).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (vОа6р 10-07) (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, З, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України (254к/96-ВР), статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу (2542-14) при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішення, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу (2542-14) конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України (254к/96-ВР) щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу (2542-14) і Конституції України (254к/96-ВР) визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, З частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України» (254к/96-ВР) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини) (у0а6р710-07).

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними.

Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Крім того Вищий адміністративний суд України у своєму листі Головам апеляційних адміністративних судів від 01.12.2009 року № 1623 на підставі пункту З частини першої статті 39 Закону України «Про судоустрій України», у порядку надання методичної допомоги, повідомив, що ввідповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише, тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Стаття 99 КАС України зазначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів. Про порушення своїх прав позивач дізнався 26.01.2011 року, після того як на його заяву УПФУ в Городищенському районі Черкаської області була надана довідка в якій вказується, що перерахунок і виплату пенсії позивачу не буде.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Крім того при прийнятті рішення про відшкодування щомісячної доплати до пенсії слід застосовувати поняття аналогії права відповідно до ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » згідно із якою, якщо виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, то вони виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації витрат частини доходів.

Виходячи із вищевказаного та у відповідності до ст. 19, ст. .22, ст. 95, ст. 96, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 152 Конституції України, Рішень Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ст. 1, ст. 2, ст. З, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. .2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_2 адміністративного суду України від 01.12.2009 року №1623, керуючись ч. 1 ст. 8 ЦПК України, ст. ст. 6-11, п. 2 ст. 14, ст. 18, ст. ст. 69, 86,104 - 106,158 - 167 КАС України, просить, поновити строки позовної давності для перерахунку пенсії дитині війни, визнати дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області по нарахуванню і виплаті пенсії неправомірними і такими, що звужують конституційні права «Дитини війни», зобов’язати посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області зробити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з дня набрання чинності цим законом, а саме з 1 січня 2006 року.

За ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 09.03.2011р., позовні вимоги ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.01.2006 року по 03.09.2010 року включно, залишені без розгляду, застосовано строки позовної давності, що передбачені ч.2 ст. 99 КАС України, чим і відмовлено у поновленні строку позовної давності. По інший частині позовних вимог, відповідно до ст. 183-2 КАС України прийнято ухвалу про відкриття скороченого провадження.

31.03.2011 року вищенаведені ухвали отримані позивачем (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за №1950000157890), ухвала щодо залишення без розгляду частини позовних вимог за період часу з 01.01.2006 року по 03.09.2010 року включно, не оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідач – Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, після отримання копії позовної заяви та ухвал, не оскаржуючи ухвалу про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.01.2006 року по 03.09.2010 року включно, надіслав заперечення на позов, де вказав, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно зі статтею 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що таким чином визначений мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Тобто, для визначення доплат або підвищень пенсій не застосовується.

У Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус «дитина війни» за життя визнана інвалідом.

З 01.01.2008 року питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01.01.2009 року виплата дітям війни проводиться у тому ж розмірі, що і в 2008 році згідно п. 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Тому, дітям війни з 01.01.2008 року і по даний час виплачується щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008 – 48,10 грн., з 01.07.200 – 48,20 грн., з 01.10.2008 по даний час – 49,80 грн..

Окрім того, управління наполягає на відмові у задоволенні позову у зв’язку з порушеним шестимісячним терміном позовної давності відповідно ст.ст. 99-100 КАС України.

Крім того, вимога позивача, яка мітить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячні виплати з перерахунком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути задоволена судом, оскільки, суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Також дана вимога суперечить змісту чинного законодавства України. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому правового регулювання суспільних відносин.

Враховуючи викладене та те, що до бюджету Пенсійного фонду, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, кошти на збільшення підвищення дітям війни не виділялися, у органів Пенсійного фонду не було і на даний час не має законних підстав для збільшення цієї виплати.

На підставі наведеного УПФ в Городищенському районі Черкаської області вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.

Суддя опрацювавши та вивчивши матеріали позовної заяви, заперечення, при вирішенні спору, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, та з врахуванням ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог, ухвали про відкриття скороченого провадження, вважає, що вимоги позивача, підлягають до часткового задоволення в силу слідуючого.

Згідно до вимог Конституції України (ч.2 ст.19), органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Пенсійний Фонд України діє на підставі положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, і є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплат пенсій, та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, управління відповідно до покладених на них завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Пунктом 4.2 вищенаведеного Положення, передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банках (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, і з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення до них змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст.46 Конституції України гарантований державою рівень соціального захисту, в тому числі соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р., дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» № 2195–ІV від 18.11.2004р., котрий набрав чинності з 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України – ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей».

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. за №1646-УІ у статті 1, встановлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць у розмірі: з 01.11.2009р. – 573,00грн., з 01.01.2010р. – 695,00грн., з 01.04.2010р. – 706,00грн., з 01.07.2010р. – 709,00грн., з 01.10.2010р. – 723,00грн., з 01.12.2010р. – 734,00грн. розмір державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р. набула статус дитини війни, а тому за ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач – Управління Пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області не здійснював зазначені виплати у вищенаведених розмірах, посилаючись на відсутність відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Згідно довідки про розмір виплаченої надбавки, заперечень до позову та пояснень викладених у позовній заяві і доданих до неї документів, відповідач з 01.01.2008р. виплачує позивачу підвищення до пенсії у розмірі, застосовуючи положення п. 8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р., ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р., ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. за №1646-УІ, і з 01.10.2008р. по даний час розмір надбавки «дітям війни» становить 49,80грн..

Враховуючи те, що позивачем недоотримана щомісячна соціальна державна допомога, суддя, вважає, доведеною вимогу позивача про зобов’язання посадових осіб Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 04.09.2010 року, так як, при визначені розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», відповідачу, слід, застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність – ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. І при розрахунку державної пенсії, передбаченої ЗУ № 2195–ІV від 18.11.2004р., застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімум для осіб, котрі втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визнається мінімальний розмір пенсії за віком, бо Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (рішення у справі «Качко проти України»). Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком.

Отже, положення ч.3 ст. 28 ЗУ № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІV від 18.11.2004р. і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті відповідач таких нарахувань не проводив, тому дії відповідача є неправомірними в цій частині.

Що стосується позовної вимоги про зобов’язання зробити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де позивачем не визначено кінцевого терміну такого перерахунку, то виходячи із змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернуся до суду, суддя, вважає, що слід, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, і визначити кінцевий строк такого перерахунку, а саме, день винесення постанови судді, і для визначення розрахункової величини такого перерахунку застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, як і на не визначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, суддя, до уваги не бере.

Керуючись вищенаведеним та положеннями Конституції України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р., Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), Законом України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV від 09.07.2003р., Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009р. за №1646-УІ, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 12, 17, 18, 70, 71, 159, 160 - 163, 185, 186, 183-2 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дії посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області по нарахуванню та виплаті пенсії неправомірними і такими, що звужують конституційні права «Дитини війни»; зобов’язання посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 04.09.2010 року - задовольнити частково.

Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо невиплати в повному обсязі підвищення пенсії ОСОБА_1, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. за №2195-ІУ, за період часу з 04.09.2010 року по 08.04.2011 року – неправомірними.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити перерахунок призначених виплат /пенсії/ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. за №2195-ІУ, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., та провести відповідні виплати за період часу з 04.09.2010 року по 08.04.2011 року, з урахуванням сум, виплачених в цей період.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Городищенський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_3